4+

Ложка дьогтю в банці варення

Анна Третяк

Олег ЧАКЛУН. Банка варенья: сборник сказок. – Київ: Фамільна друкарня huss, 2013. – 26 с.
Уподобань: 5

Чомусь і досі існує думка, наче дитяча література – річ настільки нескладна, що за неї може братися будь-хто. Але практика спростовує це хибне твердження. Так, ми знаємо не поодинокі випадки, коли чудові твори літератури для дітей були написані людьми, далекими від гуманітаристики: ті ж Льюїс Керрол, Антуан де Сент-Екзюпері, Туве Янсон, Алан Мілн створили своїх незабутніх персонажів без допомоги спеціалізованої філологічної освіти. Проте це радше щасливі винятки, аніж правило, тому авторам-початківцям варто починати літературну діяльність, ознайомившись із загальними правилами побудови художнього тексту. Це побажання стосується й автора книжки «Банка варенья».

«Расстроился мальчик, опустил голову и побрел медленно домой. Только слезки капали с его маленьких щечек»

Книжка Олега Чаклуна презентована як «добрі та світлі історії, що просякнуті яскравими подіями і глибоким сенсом». Але після прочитання цих новочасних казок у дорослого читача залишається чимало запитань до автора. Загалом історії не можна назвати недобрими: вони закликають дружити й ділитися, допомагати молодшим, складати іграшки на місце й просто мріяти. Та все ж казки Чаклуна здаються недопрацьованими, вони грішать недосконалістю сюжету, тавтологією, некоректно вжитою пунктуацією. Окрім цього, є зауваження й до верстки: нераціонально використано простір (текст або налазить на малюнок, або залишає півсторінки порожньою), шрифт дрібнуватий, навіть коли зважати, що книжка розрахована на дошкільний вік, тобто на читання дорослими дітям.

Щоб моя критика не здавалася голослівною, погляньмо, наприклад, на оповідання «Банка варенья», з якого починається збірник. Є сім’я – тато, мама, син і дочка. Батьки з сином десь ідуть із дому, лишаючи дівчинку саму, і не знаходять її після повернення. Що роблять тато з мамою? Вони йдуть по допомогу, залишивши й сина без нагляду в хаті, з якої щойно зникла дитина. У цьому місці моя бурхлива уява вразливої матусі домальовує вже щось із жанру трилера, але ні, хлопчик знаходить і дівчинку, і спосіб витягнути її з магічної пастки. Завершують короткий твір роздуми про те, як важливо ділитися чимось цінним і смачним. Тема безпорадності мами з татом з’являється і в іншій казці збірника, що має назву «Игрушки». У ситуації, коли іграшки улюбленого сина завалюють весь дім, батьки не можуть вийти з кімнати й навіть не підказують хлопчикові, що варто прибрати. Рятувати малого доводиться його приятелю, який має вилізти по мотузці на другий поверх. Тут ми помічаємо як логічний ваду – чому батьки, що відповідають за дитину, виявляються бездіяльними й цілісінький день просиджують у своїй кімнаті? – так і похибку в побудові сюжету, а саме – непотрібну появу додаткового персонажа, коли можна було обійтися вже наявними. Ці та багато інших нюансів не спонукали мене читати дані історії моїй дитині.

Утім, є у «Банки варенья» одна помітна перевага: це ілюстрації. Художниця Настасья Шигаєва попрацювала добре – якби я обирала книжку за обкладинкою, точно звернула б увагу на це видання.

Print Form
Подiлитись:

Відгуки/3

  1. Дякую 🙂 А видання лише зовні схожі – усередині ж, якщо порівняти, ду-у-уже багато відмінностей знайдете 🙂

  2. Пане Іване, даруйте, виправили. Ви нас і читачів добряче поплутали практично однаковими виданнями ;))

  3. Шановна БараБуко, ви помилилися – це не книжка “Фонтану казок”. Вона вийшла задовго до того, як створене наше видавництво. У “Фонтані казок” “Банка варення” Олега Чаклуна вийшла українською мовою, і переважної більшості тих недоглядів, на які тут вказує шановна рецензентка, в нашому виданні немає.

Додати коментар