Мамонти, татонти і лімерики з українським колоритом
Сашка Дерманського читачі знають переважно за чудовими прозовими книжками, яких у нього справді багато. Та відзнаку «Топ БараБуки» у 2016 році він отримав у номінації «Поет року», тому що БараБуку підкорила збірка «Бигимоти не медмеді». З того часу я все чекала, коли ж з’являться нові поезії Дерманського. І от нарешті цього року письменник потішив нас аж двома поетичними збірками одразу – «Лімерики», які вийшли друком у видавництві «Крокус», та «Чудернацькі вірші», які видав «Талант».
Відчайдух один в славному Львові
Містом верхи промчав на котові.
Він кота осідлав,
Кіт брикався й нявчав…
Дивувалися люди у Львові.
«Лімерики» – книжка, якої бракувало в українській дитячій літературі. Цей оригінальний творчий жанр близький юній аудиторії своєю вигадливістю, гумором і впізнаваною ритмікою. Сашко Дерманський наблизив лімерики до українських читачів, використавши в них вітчизняні топоніми, і при цьому зберіг форму та головну особливість жанру – гумор, заснований на парадоксах та нісенітницях. Видання чудово проілюстрував Олег Петренко-Заневський у своєму фірмовому стилі з «пухнастими» елементами.
І поки знов сварились,
Кусалися і бились,
Той скарб і шоколадки
Відрили дві піратки.
Отак завжди буває:
Скарби той здобуває,
Хто дружить із книжками
І слухається маму…
«Чудернацькі вірші» – збірка найрізноманітніших поетичних форм, від коротеньких однорядкових поезій до чималих віршованих історій. У поезії Сашка Дерманського концентруються його виразні письменницькі риси – гумор, образність та мовне багатство. Але є ще одна риса, яка робить цю поезію особливо близькою юним книгодрузякам – у цих віршах дуже легко впізнати себе. Наприклад, кому не відомі зненацькі напади «болить живіт», коли час іти до школи? Або – всі ж знають, як поводять себе учні, коли вчитель ненадовго виходить із класу? Мені особливо відгукнувся вірш про слона, який живе поверхом вище – впізнавані реалії життя в багатоквартирному будинку (хоча, коли щиро, мої сусіди знизу певно також мають що сказати про слонів…). А особливий мій фаворит у цій збірці – вірш «Як коала шпиці купувала», який чудово ілюструє похід у магазин із дитиною. Ніжні ілюстрації художниці Світлани Медведєвої доповнюють атмосферу поетичного світу «Чудернацьких віршів».
Після того, як я написала десять методичних «Помічників вчителя» до акції #ЖивіПисьменники, я кожну книжку розглядаю крізь призму творчих завдань, які можна використати на уроках. Так ось, «Лімерики» та «Чудернацькі вірші» дають дивовижний спектр використання! Ось лише кілька ідей:
«Лімерики»:
1. Найочевидніший спосіб – на прикладі цієї книжки пояснити учням форму лімерика, розповісти про походження цього жанру і заохотити написати власні лімерики. Запевняю: після того, як учні прочитають із десяток лімериків, вони інтуїтивно вловлять принцип їхнього творення.
1* – у межах цього підходу завдання «із зірочкою»: знайти у словнику слово «лімерик» і дізнатися, як правильно ставити в ньому наголос 🙂
2. Завдання для предмету «Я досліджую світ»: узяти карти України і світу та позначити на них міста і країни, згадані у віршах. Можна зробити кілька ксерокопій із персонажами і пришпилити їх до відповідних локацій.
3. «Сортування»: Сашко Дерманський розклав вірші на кілька категорій – котячі, морські, житейські, витривалі, античні та космічні. Але ж їх можна зібрати і в іншому порядку! Чи можуть учні розсортувати вірші за власним принципом? Наприклад, виокремити кулінарні (у яких хтось щось їсть), професійні, емоційні? Які категорії лімериків можуть помітити ваші учні?
«Чудернацькі вірші»:
1. Скоромовка «Свині»: нехай учні якнайшвидше (але чітко) зачитають вірш:
Їдуть свині на машині
Через хащі по ожині.
Каже Свин товстенькій Свині:
– Ой, дивись – малини сині.
2. Прикметники. У поезії «Ведмедик» є такі рядки:
Частенько буваю
Надубвилізальний,
Відбджілутікальний в ставок.
Погано співаю,
Зате пам’ятаю
Усі пісеньки назубок.
Спершу нехай учні розшифрують значення цих новотворів (ведмедик часто вилазить на дуб та тікає від бджіл у ставок). Далі нехай кожен придумає один-два прикметники про себе. Які свої часті дії чи визначальні риси учні зашифрують у прикметниках?
3. «Справжні мамонти».
Прочитайте учням перші два рядки поезії «Справжні мамонти» та запитайте, як за аналогією могли б називатися інші члени мамонтячої родини:
Мале мамонтенятко
Спиталося у татка:
– Цікаво дуже знати,
Що ми за звірі, тату?
– Хіба не знаєш сам ти? –
Спитав татусь. – Ми мамонти.
– Неправильно! Неправильно!
Нічого ви не тямите!
Ніякі ми не мамонти!
З усіх нас тільки мама –
Єдиний справжній мамонт.
Якщо ж поміркувати,
То ви, татусю, татонт!
Коли охочі висловлять свої припущення, прочитайте решту поезії та перевірте, чи відгадали учні задум автора. Також можете поцікавитися, як могли б називатися мамонтові брат, дядько, тітка та кузени.
