Музей Шевченка – дітям!
Автор: Iрина Гищук
БараБука побувала на відкритті оновленого Національного музею Тараса Шевченка в Києві й дізналася, що ж цікавого запропонують там маленьким відвідувачам.
За кілька днів до 200-го дня народження Кобзаря Національний музей Тараса Шевченка знову почав приймати гостей після тривалої перерви. Впродовж 9 місяців там велися ремонтно-реставраційні роботи: реставрували аварійний фасад головного корпусу та будівлі флігеля, облаштовували гідроізоляцію, встановлювали системи вентиляції та кондиціонування, ремонтували зали та приміщення для фондів, а замість колишнього занедбаного внутрішнього дворика зробили атріум із конференц-залом та відкритим арт-простором. Оновили й експозицію. Крім того, це перший музей в Україні, де подбали про людей із особливими потребами: тут є пандуси та спеціально обладнані ліфти.
Та чи не найбільше БараБуку потішила в музеї поява дитячого центру – зали, де працівники планують проводити різноманітні дитячі заходи, акції, майстер-класи та виставки. Під час відкриття там експонували найкращі малюнки учасників Всеукраїнської мистецької акції «Мій Шевченко». Музейники зізнаються, що наразі обладнання центру ще не завершено. Невдовзі в кімнаті мають з’явитися дитячі меблі, іграшки тощо.
Дитяча кімната музею
Властиво, ідея окремого дитячого простору в музеї, звісно ж, не нова, але в Україні таких прикладів одиниці. Зазвичай українські музеї намагаються «зацікавити» дітлахів неадаптованими для них екскурсіями та «заходами у вишиванках» зі стійким присмаком офіціозу. А потім дивуються, чому в поважному академічному («нафталіновому»?) просторі дітям нудно. Якщо музею Кобзаря таки вдасться створити невимушену атмосферу, в якій діти почуватимуться вільно й затишно, це стане справжнім оновленням. Та, щоб розвернутися «лицем до дитини» та зацікавити її, самої наявності дитячого центру, ясна річ, замало.
Наразі музей демонструє готовність до роботи з молоддю. На його сайті серед головних рубрик – «Музей – дітям!». Спільно з Малою академією наук за останні два роки працівники розробили для молодших школярів інтерактивну екскурсію-гру «Шляхами Тараса Шевченка», під час якої діти розгадують загадки, цитують вірші й навіть складають із пазлів картини Кобзаря. А старшокласникам музей пропонує спробувати себе в ролі екскурсоводів-волонтерів. Невдовзі музейники обіцяють презентувати й освітні програми для учнів середньої школи.
Якщо перший крок до вирішення проблеми – її розуміння, то Національний музей Тараса Шевченка його вже зробив. Хочеться сподіватися, що й реалізація ідеї дитячого шевченківського центру не розчарує. Скидається на те, що Дмитро Стус, генеральний директор музею та, між іншим, батько п’ятьох дітей, усвідомлює: робота з молоддю – цілком окремий напрям діяльності, важливість якого в Україні чомусь традиційно недооцінюють.
