Не лише про каву
Львів – місто не лише кавових напоїв. І не лише, хоч як це дивно, левів. Наприклад, тут іще й вірші добре пишуться. Добрий цьому приклад – перша ластівка від молодого львівського видавництва «Джезва» (не тільки кава, не тільки!) – «Львівські віршики» Наталі Трохим із оригінальними ілюстраціями Зоряни Базилевич.
Місто – хворе: у нього – жовтуха.
Вже давно – може, місяць чи два.
Жоден лікар його не слухав,
Жодних ліків йому не давав.
І воно умостилося в осені…
По-перше, ця книжка нарівні з «Казкою про Старого Лева» Мар’яни Савки й різноманітними виданнями міських легенд і переказів – чудовий дитячий сувенір зі Львова й чудове наповнення для сучасного львівського епосу. Топоси, само собою зрозуміло, тут також типові львівські (парк Франка), і вічний львівський дощ («Львів – це місто дощове, / Сніг там довго не живе!»), і знаменитий трамвай. По-друге, це симпатичний артбук, де ілюстрації спонукатимуть малих читачів і самих бавитися з різними техніками. Художниця використала в оформленні різні матеріали й техніки – від аплікацій із картонних упаковок до трафаретних замальовок. Вийшло свіжо й небанально.
Читайте також: Неймовірні неформатні віршикиУсього до «Львівських віршиків» умістилося десять поезій. Більшість із них присвячено навіть не Львову, а осені й дощу (тому, як на мене, книжці більше пасувала б назва «Осінні віршики»). Воно й не дивно, адже всім відомо, яким кліматом славиться культурна столиця України. Кольори художниця підібрала відповідні – домінують брудно-жовтий, коричневий, сірий і тьмяний смарагдовий. Вірші римовані, легкі для читання й запам’ятовування, дотепні й зворушливі.
Ось вам, до прикладу, вірш «Як зробити хмарку?»:
Над лісом хмари – білі, як верхи
Найвищих гір, укриті вічним снігом.
Над містом хмари – ніби острови,
Кудись пливуть живим небесним сріблом.
А хтось улітку дмухне на кульбабку –
І зробить сам найлегшу в світі хмарку…
А цей добре було б учити напам’ять, шурхочучи десь у листопаді осіннім листям у парку:
Походила осінь містом,
Насмітила жовтим листом,
Всюди листя натрусила,
Забавлялась – залишила.
Вітер листя підхопив,
Покружляв – і теж лишив.
Видно, вирішив: – Дарма,
Прибиратиме сама
Зима…
Єдине, до чого варто було б уважніше поставитися, коли йдеться про дитяче видання, – це читабельність. На жаль, шрифт у «Львівських віршиках» використано геть непридатний для дитячого самостійного читання. Прикро, але й дорослому не завжди легко прочитати всі рядки. Хоч як елемент дизайну він виглядає дуже симпатично.
