Ніколи не здавайся, пливи!
Вважається, що складним періодом у дорослішанні дитини та її вихованні є пубертатний вік. А вам не спадало на думку, як нелегко бути десятирічною/им? Звісно, це ще не пубертат, немає сплеску гормонів, зміни настроїв, прищів і решти капостей, але вже з’являються інші проблеми, як-от перші нерозділені закоханості та кпини однокласників. Та ж халепа і в Данки, головної героїні повісті «З води у воду» Оксани Лущевської. Їй десять, а отже ще не підліток, але вже й не дитина. Батьки обережно діляться з нею своїми переживаннями, вважаючи її малою. Сама ж дівчина про свої «проблеми» воліє не розповідає дорослим, а намагається «позбутися» їх сама.
«Коли я пливу, думки зникають, їх немов змиває водою. Головне – правильно рухатися. Із води у воду. Мах, мах. Руки такі легкі. Тіло таке легке. У-у-у, хочеться пливти швидше й швидше»
«Проблемою» Данка вважає Бодю. Боді вісім і він закоханий у Данку, тому всюди за нею ходить, носить портфель, проводжає додому після уроків. Дівчину це дуже дратує, до того ж у школі з них кепкують і дражняться «Данка+Бодя, Бодя+Данка». Звична ситуація для такого віку, нічого нового, але ж як же це болить, коли опиняєшся в її епіцентрі! Тому Данка вирішує позбутися Боді ще до початку літніх канікул, аби той не псував відпочинок і не заважав її суперплану. А план у Данки неабиякий – переплисти Сахарку, річку в її рідному місті. Чи спрацював спосіб, який обрала Данка, аби позбутися надокучливого товариша, дізнаєтеся з останнього розділу повісті. Наперед скажу тільки, що історія має хепі-енд 😉
Окрім першого нерозділеного кохання, Оксана Лущевська включила до твору низку сюжетних елементів, які гостро відгукуються сучасному читачеві, чіпляють, резонують, наближають до реалій сьогодення. Це проблема із працевлаштуванням у невеличких містах і відповідно фінансовим благополуччям тамтешніх родин, повернення військових із зони АТО і влаштування їх у мирному житті, патріотизм одних і хабарництво чи кумівство інших тощо. Таким непростим постає життя в невеличкому містечку Тальне. Попри те, місто змальовано яскравим, живим, сповненим надії й оптимізму. В описах природи, вулиць і будинків відчувається ніжність, любов і туга письменниці за рідним містом (Оксана Лущевська народилася в Тальному, а нині мешкає в Північній Кароліні, США). Разом із Данкою читач смакує морозиво на Соборній, гуляє мостом через річку, пірнає в Сахарці, відчуває бризки водоспаду та вітер на верхівці пагорбів.
Усе місто та й самі події повісті «бачаться» читачу через призму Данчиного сприйняття, адже розповідь ведеться від першої особи, і ця особа – десятирічна дівчинка на прізвисько Видра, яка мріє переплисти річку. Властиво, це бажання дівчинки видається символічним і багатозначним. Вода для неї – відпочинок від усього зайвого, що «вчепилося» за день, а «плавати – це очищати думки. Вимиваються всякі дурниці. І набираєшся мудрості, хех». Отак мах за махом, з води у воду, тренування за тренуванням – Данка поступово йде до своєї мети. Така цілеспрямованість, оптимізм і патріотизм змальованих дітей протиставляється зневірі та розчаруванню дорослих. Данка, Бодя і Скретч не зашорені, вони мріють самі та допомагають будувати бізнес-плани дорослим, не забуваючи при цьому про меморіальні портрети на Алеї слави і живих героїв серед нас.
Мова повісті дуже жива, насичена розмовною лексикою та сталими виразами з англійської. Саме такі запозичення, як Great job! Never give up! Come on!, усе частіше можна почути в розмові з сучасними підлітками, і це круто, коли головна героїня розмовляє однією мовою з читачами.
Видання вдало ілюстроване, не перевантажене зайвими елементами і кольорами. Техніку, яку вибрала Оксана Була, дещо нагадує замальовки в підлітковому скетчбуці, і це ще одне потрапляння в ціль. Загалом читання «З води у воду» нагадує плавання в річці літнього вечора: пірнаєш у книжку з головою – мах, набираєш повітря і читаєш далі, сповнюючись мудрістю й силами для здійснення своєї мрії.
