Нові чарівні історії

Анастасія Музиченко

Тетяна ВІКТОРОВА. Зачарований портрет. – Київ: Веселка, 2015. – 40 с. Тетяна ВІКТОРОВА. Убрання з чарівної троянди. Подарунок старої кравчині. – Київ: Веселка, 2015. – 48 с. Тетяна ВІКТОРОВА. Шубки-невидимки. Лисеня та цуценя. – Київ: Веселка, 2015. – 40 с.
Уподобань: 3

Багато казок не буває. Щороку автори пишуть нові чарівні історії, художники малюють до них яскраві ілюстрації, а видавці на радість дітям і батькам видають нові книжки. Чи не найбільший асортимент казок має знане видавництво «Веселка». Тут читач знайде й старі добрі твори українських класиків («Нечиста сила» Короліва-Старого, «Казки» Богдана Лепкого), і світові, й українські народні (перевидання «Українських народних казок»), і казки сучасних авторів («Велика плутанина в Малих Окрайцях» Мар’яни Ангелової). 2015 року у видавництві побачили світ одразу три видання сучасних казок однієї авторки – Тетяни Вікторової, з ілюстраціями різних художниць. Це «Шубки-невидимки. Лисеня та цуценя», «Убрання з чарівної троянди. Подарунок старої кравчині» та «Зачарований портрет».

Усі видання великоформатні, щедро ілюстровані, в якісному поліграфічному виконанні. Кожне містить одну або дві казки, об’єднані спільною темою. «Шубки-невидимки. Лисеня та цуценя» – тексти про тварин, друзів, ворогів і взаємодопомогу серед звірів. Авторка запропонувала читачам власну чарівну версію пояснення деяких зовнішніх і поведінкових рис тварин: чому та яким чином зайці взимку змінюють колір хутра з сірого на білий, навіщо вовки виють і звідки в лисиці білий кінчик хвоста. Ці казки виконують не лише розважальну функцію – вони пояснюють дитині непрості взаємини диких звірів, указуючи на зовнішні ознаки й характерні риси, якими зазвичай наділяють цих тварин (сова – мудра, вовк – злий, лисиця – хитра, зайці – полохливі).

вікторова1Казка «Лисеня та цуценя» – про незвичайну дружбу тих, кого в природі вважають за ворогів. Чарівного в ній небагато, крім того, що тварини між собою розмовляють. Уявити таку історію в реальному житті, навіть серед людей, дуже просто. Лисенятко й цуценятко товаришують і рятують одне одного в скрутні хвилини, бо не знають, що в природі вони вороги. Із дітьми теж таке трапляється, доки хтось із дорослих з їхнім шаблонним мисленням не висловить «загальноприйнятої» думки.

Ілюструвала обидві казки про тварин Надія Кушнір, художниця, чий дебют БараБука завважила наприкінці 2015 року. Надія надзвичайно тонко змогла відчути характери звірів, тож зворушливо й глибоко передала їхні почуття в поглядах, емоціях мордочок, у «жестах». Їй не знадобилося для цього перевдягати персонажів у людський одяг абощо – лисичка, зайці, вовк та інші звірі змальовані впізнаваними навіть для наймолодших читачів.

вікторова3Інші два видання, «Убрання з чарівної троянди. Подарунок старої кравчині» та «Зачарований портрет», містять чарівні казки про різні чудодійні предмети, які саме – неважко здогадатися з назв. Сюжети казок далекі від оригінальних і нагадують компіляцію чи алюзію на вже добре відомі. Так, «Убрання з чарівної троянди» схоже на історію Попелюшки, яка теж тікала від принца, а її прекрасна сукня перетворювалась на буденний одяг.

Вада всіх трьох видань – мова творів. У казках трапляються стилістичні й граматичні помилки, і часом здається, що текст переклали з російської. Також помітні кальки, перекладені дослівно певні вислови: «Дівчинка трохи постояла в нерішучості» («Убрання з чарівної троянди», с.15). На жаль, таких прикладів чимало, через що казки видаються недопрацьованими.

Можливо, через недосконалість тексту виникла й деяка неузгодженість з ілюстраціями. У «Зачарованому портреті» письменниця змальовує чарівницю як жебрачку в лахмітті, натомість на малюнку бачимо інтелігентну, охайно вдягнену бабцю в окулярах.

Підсумовуючи, маємо три красиві видання, які вимагають доопрацювання від літературного та художнього редакторів у взаємодії з письменницею. Можливо, після того можна буде говорити про вдалий дебют і нові яскраві імена в сучасній українській дитячій літературі.

Print Form
Подiлитись:
ТЕГИ:

Додати коментар