Обнадійливий книгошарварок


З тих пір, як пішла до школи, новий рік у мене починається першого вересня. Щоосені – нові виклики, нові плани й сподівання. І по-новому збиратися з силами як на здобутки, так і на відпочинок, на пошуки натхнення – щоб не зігнутися перед випробуваннями й змогти підставити плече тим, хто цього потребує. Особливо тепер, коли ми всі знесилені війною на землі та в інформаційних просторах і шукаємо другого дихання, щоб поділитися з дітьми й одне одним.

На вихідних провела час у сонячному Львові, серед радісних облич таких само, як і я, мрійників, фантазерів, творців та здобувачів крихітних світів, що виписують світ довколишній. Серед людей поза віком – і малих читачів, і сивуватих авторів, і бешкетних поеток, і романтичних мудреців, і ошатних небожителів, і навіть слухачів голосного читання, що солодко споживали в цей час мамине молочко…

Форум видавців почав новий рік скиданням втоми й бажанням буква до букви, риска до риски, сторінка до сторінки, усмішка до усмішки, надія до надії наснажувати наш Край. Гамірливе скупчення книжок для дітей та дорослих – гарних, якісних, якихось оновлених, як от найяскравіше видно у видавництва «Веселка» (про що БараБука скоро розповість)… Світлі усміхнені лиця… І багато-багато дітей з-посеред книгошарварку… Усе це дає надію побачити й Україну такою ж просвітленою й енергійною.

1

 

А ще я спитала у владики Бориса Ґудзяка, який уважно ходив Форумом від стенду до стенду, що тепер найважливіше для дорослих та дітей. Читайте далі і будьте радісними.

З любов’ю, Тетяна Щербаченко

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: