Один, два… багато!
Є такі книжки – лічилки. Мені дуже люблять їх купувати й читати, хоча читати там нічого, якщо чесно. Ну, ви знаєте: на цій картинці одна жаба, на наступній – дві качки, і так далі до десяти. Ну, до п’яти, якщо пощастить.
І завжди ж так – почнуть читати, а тоді раптом кажуть: нумо лічити. Один, два… Що далі? Але так нудно. Цікаво роздивлятися картинки, гортати сторінки, а рахувати – ні. Тож ось нарешті з’явилася книжка-лічилка, яка мені до душі.
«Скільки крапель у Дніпрі? Скільки голок у їжака?» – питає тато. Отак одразу й не зрозумієш, що він жартує. Книжка жартує. Бабуся Галя жартує, яка її написала. До речі, це та сама Галина Кирпа, що переклала українською мого улюбленого Петсона та Фіндуса.
А скільки разів ти скажеш мені «не знаю»?
Не бійся, кажи, кажи, я ж не боюсь.
Бо на такі запитання
відповідь тільки така.
Книжка дуже барвиста, але кольори в ній якісь темні, темно-зелені чи темно-сині, приємно дивитися на розгортки. Малювала все це Ольга Гаврилова. Може, на її малюнках якийсь зануда і спробує полічити, скільки ж художниця голок намалювала. Тато спробував і сказав, що їх там парканадцять. Але я знаю, що це неправильна відповідь, бо він забув порахувати голочки з іншого боку. Тому правильна відповідь, як і завжди, – НЕ ЗНАЮ!
Є в цій книжечці ще одна штука, якої я не знаю, – англійська мова. Все-все тут, навіть назву й запитання, написано й українською, й англійською. Я англійської не розумію, хоча там деякі букви такі, як у нас. Єдине, що втішає, – це коли я уявляю, як десь далеко сидить англійський Юрчик і чухає собі потилицю, бо не може розібрати українських слів. А щоб знав! От я колись вивчу всі англійські слова, а чи він українські вивчить? Зате в нас завжди буде книжка, яку ми обидва зможемо читати.
