Перед дощем, що пахне коханням
Літо, канікули, вільний час, правильні друзі й читання… Ідеальна картинка поведінки дітей очима зразкових батьків. Але це візія з іншої, доцифрової епохи … більшість скаже, що це не про сучасних дітей і навіть не про сучасних батьків. Однак про читання можна посперечатися. А для тих, хто шукає, що прочитати, щоб цікаве, близьке, актуальне – нова повість Сергія Гридіна «Незрозумілі».
У житті кожного багато незрозумілого, а особливо коли тобі 14-15 років і часом здається, що весь світ змовився проти тебе. Сергій Гридін знає такого підлітка. Це Саня Головко, який намагається дати собі раду зі своїм дорослішанням, першими почуттями. Він невпевнений і сором’язливий, але так мріє бути іншим, як, наприклад, однокласник Севка Мовчанов, шкільний Брюс Вілліс. А ще Санькові здається, що ні мати, ні батько не розуміють його, друг Ромка образився, однокласники кепкують, а Орися не звертає на нього уваги.
У повісті – пережитий дитячий досвід Сані Головка, самоствердження, вибір та справжні чоловічі вчинки. Хлопець відмовляється разом із однокласниками брати участь у висміюванні вчителя; незважаючи на нерівні сили, заступається за Ромку в бійці; не піддається на провокації Каті Змієвської.
Сані складно впоратися із ситуацією, що склалася. Він переживає через непорозуміння з другом, закоханим у їхню молоденьку вчительку біології і хоче якнайшвидше поговорити з ним, а натомість потрапляє на вечірку до Каті. А звідси – ще більше докорів сумління, бажання «змити з тіла сліди її дотиків, відбитки пальців і губ», ще більша прірва між ним та Орисею. А батьки? Як вони мали відреагувати, коли син прийшов додому п’яний?
«А насправді, біс їх знає, тих дорослих. Дивні якісь вони. Незрозумілі. Смішні. Незграбні. Жорстокі. І добрі іноді бувають. Не знаю, не розумію їх… Травмують дітей. Рвуть, нищать свої почуття. А може, і не мають їх»
Вирішення проблеми Сашко знайшов не в інтернеті, хоч таких як він, із фразою «Я хочу жити один. Мені не потрібні батьки!», пошуковик виявив дуже багато. Шлях до порозуміння з сином знайшов батько, коли згадав себе в його віці, а замість покарання поговорив із ним на рівних.
Легка й читабельна розповідь близька типами героїв-підлітків, шкільними ситуаціями, поведінкою ровесників й таким знайомим максималізмом. Саня не відступається від ідеї привернути увагу Орисі чимось незвичним. Так, напис на багатоповерхівці – не подвиг на війні, але це перемога над власним страхом, непевністю, сором’язливістю, вияв почуттів, юнацький максималізм, зрештою.
«Сашко мало не задихнувся від ніжності. Щастя було близько. Уперше в житті Орися пригорнулася до нього. У їхньої загадки ставало все менше таємниць. І парасольці було затишно одній на двох під невгамовним дощем.
Дощ пахнув коханням…»
Коментар БараБуки
Це дуже смілива книжка! Сергій Гридін – перший український автор для підлітків, який наважився написати про хлопців таке, про що й самі хлопці пошепки не завжди можуть сказати, не те що закарбувати чорним по білому… Йдеться про те, що досі українська підліткова література була зовсім-зовсім «цнотливою», соромлячись навіть натякати на фізіологічні зміни в організмі, який із дитячого перетворюється на дорослий. Тому ще велика подяка за сміливість – «Академвидаву»!
