«Пік популярності Гаррі Поттера вже минув»
Потеревенити про книжки, дітей та читання БараБука завітала до центральної дитячої бібліотеки міста Калуш Івано-Франківської області. Гостю приймали завідувачка книгозбірні Богдана Михайлюк та Лілія Барнич, заввідділу комплектування, обробки та каталогізації.
– Теза про те, що сучасні діти не люблять читати, вже набила оскому. Чи справді, на Ваш погляд, усе так критично?
Б.М.: Дітей, які запоєм читають художню літературу, справді мало. Найчастіше діти приходять до нас по те, що задали в школі. Тих, хто вряди-годи шукає, що б то цікавого почитати для себе, не більше ніж 40 %. Переважно це учні молодшої та середньої школи – десь до 8 класу. Підлітки читають менше. Вони більше сидять у комп’ютері.
Л.Б.: Любов дитини до читання залежить від батьків. Коли батьки читають і зацікавлені, щоб читали їхні діти, вони самі приводять малечу до бібліотеки. Інколи навіть залишають тут, самі йдуть у справах, а потім забирають дитину вже з книжкою. Такі дітки потім приходять до нас, як додому.
Богдана Михайлюк (ліворуч) та Лілія Барнич. Фото Ірини Гищук
– А якою є роль бібліотеки в заохоченні до читання?
Б.М.: Бібліотека – це певне культурне середовище, і ми намагаємося створити таке середовище, цікаве для дітей. Найбільше нових читачів вдається залучити під час екскурсій, які ми організовуємо для шкіл. Учні знайомляться з бібліотекою: розказуємо, що в нас є, які тут порядки, як записатися, врешті, діти просто дізнаються, де ми розташовані. А коли раз був, то вже й удруге прийти не страшно. Робимо багато різних акцій: виставки, зустрічі з місцевими письменниками, маємо ляльковий театр. Намагаємося виходити на вулицю: влітку проводимо «дворові читання». А ще була в нас цікава акція «Зустріч на бібліотечній галявині»: у центрі міста зробили чотири бібліомайданчики, присвячені різним темам. Для старших дітей організовуємо зустрічі з психологами на актуальні для них теми. Хоча підлітків зацікавити важко.
Л.Б.: Ну, й робимо все, аби дитина не пішла від нас без книжки. Якщо немає тієї, що просить, пропонуємо іншу. Раніше на руки давали лише те, що було в кількох примірниках. А все найкраще, найновіше тримали на читальний зал, бо боялися за ту книжку. Зараз видаємо на руки все, аби лише приходили та читали. Шануємо кожного читача.
«В Інтернеті така кількість інформації, що в ній важко зорієнтуватися. Для того, врешті, й потрібні бібліотекарі – допомогти, підказати, порадити. Та й комп’ютер не замінить тепла живої книги. Це просто різні носії інформації»
– Яким книжкам надають перевагу Ваші відвідувачі?
Б.М.: Переважно сучасній зарубіжній літературі – різна магія, містика, фантастика.
– Гаррі Поттер?
Б.М.: Пік популярності Гаррі Поттера вже минув, тепер ажіотажу немає. Раніше була черга за записом: щойно читач здавав книжку, ми одразу телефонували до наступного, що книжка вільна і її можна взяти. Нині ці книги вже вільно стоять на полицях.
– Що читають натомість?
Л.Б.: Серед молодших дуже популярна серія «Сучасна дитяча проза» видавництва «Грані-Т». Трошки старші читають Дяченків, Роздобудько, Забужко, Загребельного, особливо просять «Роксолану», мабуть, тому, що по телебаченню йде серіал. Ми намагаємося звертати увагу дітей все-таки на наших, українських авторів. Але, якщо чесно, то нових книжок у нас дуже мало. Діти не раз повитягають з Інтернету назви та авторів і просять таке, що ми й не чули. Тому ведемо зошит незадоволених запитів.
Б.М.: Маємо дуже багато книжок російською, старих, але цікавих. Але сьогодні російську не вчать у школі, і рідко яка дитина хоче читати російською мовою, бо їй важко.
– А чим керуєтеся у виборі нових книжок для фонду?
Л.Б.: Насамперед зошитом незадоволених запитів. Хоча в книгарнях Калуша не завжди є те, чого хочуть діти. Тоді замовляємо з інших міст. Також прислухаємося до рекомендацій продавців.
Б.М.: Але через брак коштів нагода купувати нові книжки трапляється рідко. В основному наші нові надходження – це подарунки читачів та обласної бібліотеки, яка ділиться з нами, якщо має декілька примірників. Літератури за шкільною програмою у нас є достатньо. Тому сьогодні, якби тільки надійшла хоч якась копійка, купуватимемо лише сучасну художню літературу.
– Батьки не завжди схвалюють літературу, цікаву дітям. Того ж Гаррі Поттера чи твори Роальда Дала. Чи варто забороняти дітям читати певні книжки?
Б.М.: Не варто. Хай читають. Сьогодні немає проблеми знайти інформацію. Тому навіть якщо мама заборонить, все одно знайдуть в Інтернеті й прочитають потайки. То вже ліпше нехай батьки знають, що читає їхня дитина, тоді вони зможуть обговорити ту книжку разом, пояснити якісь суперечливі моменти. Скажімо, особисто мені, та й більшості старшого покоління, не подобається вся та магія. Я намагалася примусити себе, хоч для роботи, прочитати декілька отих «магічних» томів, але не можу – й край. Та в бібліотеці мають бути різні книжки на будь-який смак.
– А чим для Вас є хороша книжка для дітей?
Б.М.: Вона добра, світла, бажано зі щасливим закінченням і обов’язково має чогось вчити. У сучасних книжках мало виховного, більше якісь магічні світи, жахливчики. Натомість дуже приваблює оформлення. Не порівняти з тим, що видавали раніше. Їх просто хочеться взяти до рук.
Л.Б.: Я теж не велика шанувальниця магії, але нині видають і дуже багато справді цікавих книжок. Скажімо, серію «Життя видатних дітей» я прочитала залпом.
– Чи потрібна «проблемна» дитяча література про сирітство, неповні сім’ї, ті ж наркотики, врешті?
Б.М.: Як на мене, то потрібна, але її дуже мало. І самі діти такими книжками не цікавляться.
Л.Б.: Натомість питають батьки, які книги можна порекомендувати дітям про ту чи іншу проблему. Бо в Інтернеті така кількість інформації, що в ній важко зорієнтуватися. Для того, врешті, й потрібні бібліотекарі – допомогти, підказати, порадити. Та й комп’ютер не замінить тепла живої книги. Це просто різні носії інформації.
Розпитувала Ірина Гищук.
