11+

Похімічимо?

Iрина Гищук

Юлія СМАЛЬ. Цікава хімія. Життєпис речовин / Ілюстрація Андрія та Діани Нечаєвських. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 112 с.
Уподобань: 3

Одразу зізнаюся: у хімії я ані чичирк. Окрім загального уявлення про атоми, молекули і таблицю Менделеєва, з усього шкільного курсу в пам’яті чітко закарбувалися лише дві формули: води та спирту :). Тож за книжку «Цікава хімія. Життєпис речовин» від ВСЛ, яку написала хімік, учителька й мама Юлія Смаль, засіла не як рецензент фаховий, а швидше як читач зацікавлений. Адже ще з дитинства мала до цієї науки пієтет, який у мене – гуманітарія до останньої звивини мозку – зберігається й досі.

«Усе на світі є хімією, навіть варіння яйця»

Можливо, даються взнаки гени: тато й мама, майже всі численні дядьки та тітоньки закінчували хімічний факультет, і навіть бабця за фахом була хіміком-біологом. Пригадую, як малою просила маму показати який-небудь «фокус». Хімія в дитячій уяві була рівноцінна магії: колбочки, баночки, мензурки, штативи, різнокольорові порошки та рідини, вогник, дим із пробірки й обов’язково «бабах!». Усе яскраве, цікаве й таємниче. Інтерес згас із початком шкільного курсу: нудний підручник, невиразна вчителька (чи то був учитель?), формули, рівняння – суха теорія й жодних тобі «фокусів». Лише десь глибоко залишилося невиразне відчуття, ніби йшла повз щось неймовірно цікаве, але так і не змогла туди зазирнути…

хімія2

Тож кольорова книжка з назвою «Цікава хімія» та колбою на обкладинці відразу викликала майже магнетичне тяжіння й пробудила оту нестримну дитячу цікавість. Воно й не дивно, на сучасні науково-популярні книжки для дітей в Україні відвертий голод. А книжка (не підручник!) про хімію українською ще й сучасного українського автора – майже сенсація.

Книжка містить тринадцять розділів, перелік літератури про цікаву хімію та словничок імен видатних науковців. Є тут і «Домашня лабораторія» з дослідами, і навіть одна задача. Текст рясно пересипаний різноманітними вставками, ремарками, віршами, а ще – звісно ж, малюнками. Від сторінки до сторінки читача супроводжують троє персонажів: науковець, його помічни(к/ця?) та наноробот. Хоча в тексті про них чомусь ані згадки. А шкода: ці веселі провідники та їхні наукові пригоди могли б суттєво його пожвавити. Адже авторка весь час розповідає, подекуди веде діалоги з абстрактним читачем, та час до часу таки не втримується і починає переказувати підручник.

Читайте також: Книжки-помічники в навчанні: від астрономії до хімії

Загалом, залишається загадкою, на який вік розрахована книжка. Бо ж якщо розділи «Хімія», «Хімія та фізика», «Хімія та їжа», «Вибухи» не потребують попередніх знань, то до прикладу розділ «Класи неорганічних речовин» або ж окремі частини «Хімії майбутнього» таки вимагають уявлення про хімічні елементи й процеси. Окрім того, досліди ніби вирвані з контексту й напряму не пов’язані зі змістом розділів, немає й пояснень процесів, які спостерігатимуть діти. Якщо підсумувати, то виданню трохи бракує структурованості. А проте її з надлишком компенсують ретельно дібрані авторкою цікавинки, відсилання до улюблених казкових героїв, несподівані погляди на знайомі побутові речі, історії про винаходи та випадки з життя науковців. До слова, чимало розповідає авторка й про українських учених.

Чому скло – це рідина, як люди вигадали ельфів, із чого зітканий «плащ-невидимка», чи може будинок бути невагомим… Книжка містить безліч сюрпризів. Читати її можна не лише тим, хто лиш починає пізнавати цю веселу науку, а й тим, хто вже встиг її призабути. А найкраще – разом. Ну а потім – «хімічити»!

БараБука радить: пізнавальні книжки для використання у школі

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар