Проба першосвіту
Напередодні львівського Форуму видавничий простір лихоманить новинками та просуванням їх видавцями ближче до гаманців книжників. З особливою увагою БараБука стежить за читацьким голосуванням за найсвіжіші книжки, що оголошене на сайті Форуму. Серед лідерів видань для дітей та юнацтва є й дебютанти.
У дівчиська Тані горе –
Закотився м’яч у море,
А дельфіни жартівливі
Підхопили, і щасливі.
Книжка «Марійчин першосвіт», яку досі мало хто бачив ув очі, стрімко набрала понад п’ятсот голосів. З першого погляду не дивно: хоч авторка віршів Світлана Цвілодуб і вперше публічно заявила про себе як дитяча поетеса, проте вся причетна команда – ілюстратор, шрифтарі – знані імена у професії. Тож не дивно, що очікування «видання з особливим задумом» вилилося в активну підтримку й майбутні читачі віддали стільки голосів за другий дитячий проект зовсім дорослої «Лютої справи» як своєрідний кредит довіри.
Ідею «сімейного видання» її автор коментує ось так: «Коли на світ з’явилася Марічка, її батько, режисер анімації Дмитро Лісенбарт, був настільки схвильований, що не міг навіть слова проронити. Замість слів з’явились малюнки! Потім вірші, анімація і ще багато чого…» А вже вірші створювалися спеціально для кожної ілюстрації.
Таким чином з’явився «Марійчин першосвіт» із підзаголовком «це перші досягнення маленької людини, яка щойно народилась» (збережено орфографію видання) – сімейне видання, створене молодими батьками й адресоване передовсім для інших молодих батьків. Адже тексти книжки є, скоріше за все, пародією на дитячу поезію, приправленою жартами, зрозумілими передусім для родин, які вже знають, що таке ті немовлята.
Зазвичай батьки-новачки щодня роблять десятки чи сотні знімків своїх крихіток, натомість ілюстратор-мультиплікатор звернувся до звичних для себе засобів вираження й створив «літопис» уявних пригод своєї новонародженої доні. Дотепні, промовисті малюнки цілком могли б постати окремою книжкою, однак у «Марійчиному першосвіті» їх супроводжує поезія.
Вірші – їх усього двадцять – явно написані з натхненням та завзяттям, і, позначені видавцями як «іронічні», вони такими і є, і часом справді можуть усміхнути.
Однак і щодо художньої цінності, і щодо втілення, їм можна зробити чимало зауважень. Наприклад, найбільше впадають в око русизми й дуже «приблизні» рими:
Якщо панда — то кунг-фу.
Якщо руки наверху,
Та ще й ноги, як морковки,
Це — балет, i це надовго.
Також часом не з першого разу вдається збагнути логіку тексту, як-от на початку вірша «Додому!»:
Ми блукаємо шляхами:
Стежка в лiсi за грибами,
Романтизм залiзних колiй,
Чи кар’єрний зрiст у школi.
Цю строфу, до речі, також можна вважати ілюстрацією до тези про неідеальне (відсутність?) редагування, адже, наприклад, у ліс ми ходимо «по гриби», а тут за текстом виходить, ніби стежка сховалася за грибами. Загалом текст справляє враження проби пера.
Як уже було згадано, «Марійчин першосвіт» постав із візуальної складової, і саме завдяки оригінальним ілюстраціям Дмитра Лісенбарта є однією із найбільш очікуваних книжок цієї осені. Однак усім поціновувачам веселих книжок для батьків БараБука радить звернути пильну увагу на особливості текстів книжки, перш ніж вирішити, чи пасуватиме це видання для Вашої біліотеки. А також сподіваємося, що над наступною книжкою про Марійку, яку вже аноносує «Люта справа», працюватимуть не тільки фахові візуалізатори, а й редактори.
🙂