Путівник для тих, хто подорожує сидячи
Любити Київ найкраще пішки. Подовгу ходячи старими вуличками в центрі, розглядаючи нові міські пам’ятники й старі будинки, яких іще не встигли знести. Дивуючись щоразу, як раніше не помічали цього провулка й коли виникло ген-те графіті. Найдужче відчувається любов до міста в теплу пору року, в будень. Найкраще ж прищеплюється така любов із дитинства, особливо ж, якщо вдома є добрий екскурсовод або… якісний путівник. Утім, якщо з екскурсоводом вашому малюкові найімовірніше пощастить, то, вибираючи дитячий путівник Києвом, доведеться помучитися.
Нещодавно мені потрапила на очі книжка києвознавця Михайла Кальницького «Про Київ для дітей та батьків», яка б могла претендувати на роль ґрунтовного путівника столицею. Кальницький – цікавий та обізнаний автор, котрий може розповісти такі деталі про київську минувшину, про які не кожен корінний киянин чув. Маленька поправка: розповісти дорослим. А не дітям, яким начебто адресовано книжку. Адже передбачається, що «для дітей та батьків» у даному випадку – це коли дорослі читають дітям про Київ, і всі дружно обходять усе, про що читають. В ідеалі, у процесі читання. Втім, формат книжки геть розвінчує цю ілюзію. Це велике видання у твердій палітурці, яке геть незручно брати з собою на прогулянку. Путівник – а все свідчить про те, що за жанром книжка Кальницького таки путівник, – видання, яке зручно тримати в руках при пішохідних прогулянках, зручно розгорнути будь-якої миті, щоб побачити, яка споруда перед тобою, книжка, що водночас заміняє мапу й довідник. А якщо цей путівник розраховано на дітей, то важить і підбір інформації, і викладення матеріалу, й верстка, й особливо – оформлення.
«…Передбачається, що «для дітей та батьків» у даному випадку – це коли дорослі читають дітям про Київ, і всі дружно обходять усе, про що читають. В ідеалі, у процесі читання. Втім, формат книжки геть розвінчує цю ілюзію»
Попри те, що автор дібрав цікаву й різнорідну інформацію, з адекватним для дитячого сприйняття викладенням виникли проблеми. Тексти розлогі й часто переобтяжені енциклопедичними знаннями. Звісно, колони – це важлива частина архітектури Києва, проте чи треба присвячувати їм так багато уваги, розписуючи історію їх появи в Україні, а також акцентуючи увагу на видах капітелей? Адже можна було б подати інформацію стисло, у схемах і малюнках, як, зрештою, і багато іншого у книжці. З візуальним вирішенням геть кепсько. Люди на малюнках Олени Малакової мовби примандрували на машині часу з глибоких 1970-х рр. Здається, з собою «кияни з минулого» прихопили одяг, оскільки такого, як намалювала художниця, вже нині не носять ні дорослі, ні діти. В сучасному Києві «прибульців», певно, здивувало б засилля рекламних щитів, які відтворила Малакова. Їх нескладно впізнати на малюнках Бесарабського ринку, де, до слова, таких вивісок уже немає. З версткою також не все в порядку. Кегль шрифту вибрано занадто дрібний для дитячого читання, а сімейні діалоги й узагалі подано у стовпчик, як п’єсу. Але чи багато з нас у молодшій школі любило читати п’єси? Може, варто було підійти творчо й увести, приміром, елементи коміксу? Тим паче, що сюжетна канва книжки, хоч і достатньо простенька, дозволяє це зробити: мама, тато, двоє дітей, які гуляють містом і розмовляють про його історію. Батьки, щоправда, мало схожі на пересічних тата й маму, більше на академіків, оскільки жодного разу на запитання дітей не відповіли «Не знаю» або «Мені треба уточнити / Залізти в Інтернет» тощо. Але що тут скажеш: чудова пам’ять у «людей із минулого», аж заздрісно 🙂 Ну, і про літредактора тут традиційно забули, залишили дітям розбиратися, де «Ленінградська площа у Дарниці» й чому вчителі виправляють «захоплюючий» на «захопливий», а видавці – ні.
Дитячі путівники – жанр геть не простий і вимогливий як до тексту, так і до його візуального оформлення. Звісно, на «безриб’ї» дитячих путівників Україною слід знати бодай про цю не зовсім дитячу книжку, проте найкраще – мандрувати світом, купувати якісно видані сучасні путівники для дітей і засвоювати досвід. І довіряти професіоналам – художникам, літредакторам, дизайнерам. Щоб якоїсь миті цікавий і непересічний Київ / Харків / Івано-Франківськ відкрив усі свої таємниці на сторінках путівника для дітей.
