Секретик засинання
У покинутому будинку на околиці міста жив собі Привид…
«Маргарита знову сіла в ліжку і розгорнула книжку. – Раніше, коли я не могла заснути, мама завжди читала мені вголос. Привид підсунувся ближче, щоб розглядати малюнки»
Здавалося б, подібний початок мають чимало історій, зокрема жахастиків. Однак сюжет цієї книжки доброзичливий і навіть дещо сентиментальний. Малий Привид не лякав людей, а тихцем навідувався до них у гості. Він зазирав у вікна, дбайливо поправляв ковдрочки, гасив лампи, а потім задоволений повертався додому спати. Але мешканцям це не подобалося. Вони роз’їхалися подалі від покинутого будинку. Привид залишається сам. Він сумує і почувається нещасним. Через такий зачин авторка вдало транслює важливу проблему – самотність і брак спілкування. Це одна з ключових тем книжки для подальшого осмислення й обговорення. Що змушує вашу дитину почуватися самотньо? Чим можна допомогти в таких випадках? І чи завжди дорослі правильно розуміють, що дитині сумно/самотньо? Одне слово, Привид дає привід виявити невидимі загрози буденному щастю.
Зрештою Привиду допомагає дівчинка Маргарита, яка разом із родиною поселяється в будинку. А головне – Маргарита знає дієвий спосіб, який нарешті позбавляє Привида від нічного безсоння. Прекрасно, що Наталка Малетич ділиться цим секретиком із загалом. У такий спосіб письменниця ніби нагадує про важливість родинного читання та його таємну силу, значно більшу, ніж засинання, звичайно ж.
Ілюстрації Наталі Чорної дуже затишні: осінні й зимові пейзажі, деталізований інтер’єр будинку, осяйне зоряне небо. Вони гармонійно доповнюють текст. Прикметно, що зовні Привид виглядає милим і симпатичним. Це важливо для тих малих читак, які мають певні страхи або упередження щодо привидів.
Якщо ви досі не маєте власного «ритуалу з книжкою» перед сном, то «Привид, який не міг заснути» стане у нагоді й спонукатиме нарешті його започаткувати.
