Сер Шерлок і Леся Холмс
Один із найдієвіших методів приманити читача-підлітка до книжки – вручити йому чи їй цікавий детектив. Саме тому від розвитку цього жанру залежить доля чи не всієї дитячої та підліткової літератури. Адже як воно зазвичай буває? Береш, втягуєшся, а далі незчулася – як пів дня пройшло, а книжку дочитано. І добре, якщо це ціла детективна серія, як обіцяє «Розбишацький детектив» Діани Мельникової. Адже щойно у дитячій редакції видавництва «Наш формат» вийшла друга* частина цієї пригодницької саги – «Справа брата-незнайомця».
«– Ми розкрили справу, – з порога заявила я. – Але заарештувати злочинця не можемо, ми не поліцейські. Тож діло за вами, Євгене Михайловичу».
Головні герої повісті – незмінні Сергій Василевський, він же Сер, і Леся Дика, вона ж розповідачка. Після тріумфу зі справою зниклого княжого меча, яку діти мимоволі розкрили в першій частині «Розбишацького детектива», до Сера й Лесі добралася заслужена слава юних детективів. Тепер справи самі «йдуть» до них у руки: новий знайомий Кирило звертається до підлітків із проханням з’ясувати, чи його нововіднайдений старший брат справді є тим, за кого себе видає? А чи він прикидається, щоб пограбувати родину Кирила?
Цю інтригу авторка повісті Діана Мельникова майстерно втримує до самого фіналу, щоразу підкидаючи нові й нові «за» й «проти» тієї чи іншої версії. Паралельно з розслідуванням підлітків поліція розшукує злодія, що вкрав діамантовий перстень Кирилової мами. Можливо, ці справи пов’язані? Однак розумакам-детективам дорослі весь час вставляють палиці в колеса: то вчитися змушують, то тренуватися, то музикувати, а то й відмовляються допомагати їм із перевіркою версій!
Якщо в першій частині серії герої Мельникової вляпуються у справу цілком випадково, розслідують її також переважно волею щасливого збігу обставин, то у другій книжці йдеться про реальні проблеми. Дорослі не раз попереджають Сера і Лесю про те, що це надто небезпечно. Адже невідомо, на що здатен злочинець, щоб залишитися в тіні.
Важливої глибини додає тема психологічних переживань загубленого хлопця – «брата-незнайомця» Кирила. Тараса ми бачимо лише через призму сприйняття Лесі, яка проявляє чутливість та емпатію щодо незнайомого їй парубка. Як це – бути не улюбленою дитиною в родині? Як це – загубитися в незнайомій країні й кілька років пробути в горах, не маючи з ким поговорити? Як це – коли тобі весь час не довіряють? Про це все завдяки Лесі замислюється й читач.
Наостанок маленький комплімент образу класної керівниці детективів-розбишак. Іронічні коментарі Вікторії Андріївни – окрема насолода. Припущу, що це можуть бути реальні репліки з розмов зі школярами, оскільки цю тему Діана Мельникова дуже добре знає, працюючи вчителькою української мови та літератури у школі. Висловлю побажання: у третій частині розбишацьких пригод дайте більше тексту Вікторії Андріївни!
* Перша книжка серії «Розбишацький детектив» (Справа про княжий меч) вийшла друком у «Фонтані казок» 2017 року.
