Що готує нам Форум видавців: «Мене звати Мар’ям»
БараБука і «Форум видавців» знайомлять читачів із новинками, які вийдуть під осінній книжковий фестиваль у Львові. Лише тепер ви можете роздивитися й навіть почитати уривки найсвіжіших книжок для дітей і підлітків від українських видавництв. На черзі – казка «Мене звати Мар’ям» Надійки Гербіш із ілюстраціями Марії Фої (видавництво «Vivat»).
На думку авторки, це книжка «для батьків, щоб вони читали її зі своїми дітьми й переставали боятися. І для дітей, щоб читали її своїм батькам і самі не розівчилися любити й приймати. І дозволяти себе приймати й любити також».
«Коли моя подружка працювала військовою медсестрою на українському Сході, то часто розповідала про дітей – і тих, які залишилися зовсім поруч із зоною бойових дій, і тих, які мусили покинути свої домівки, навіть не встигнувши попрощатись із найкращими друзями. І мені страшенно хотілося написати для них книжку – про них, – розповідає Надійка Гербіш. – Але щоби не травмувати їх іще більше, розворушуючи страшні спогади, я написала її як східну казку, про далеку красиву, але поруйновану, країну, про дівчинку Мар’ям та її родину, що втекли від війни й оселилися в якійсь із європейських країн. Якщо говорити метафорично (правда, ці метафори часто звучать надто пафосно), то це історія про маленький вразливий паросточок, який з певних причин викопали з його лісу й перевезли кудись далеко, в геть інші умови, про його досвід приймання, про його біль, спогади, радість першого сонця і першого квіту».
Як розповіла БараБуці письменниця, книжку «Мене звати Мар’ям» вона написала півтора року тому, у період, коли вони з сім’єю приїхали до Польщі. Саме там Гербіш закінчила магістратуру, де писала саме про освітні практики в інтеграції біженців. «Щоправда, до цієї теми мене підштовхнув саме цей маленький текст про Мар’ям, а не навпаки, – зазначає Надійка Гербіш. – Відчуття загубленості, холоду, смутку за близькими й друзями виписані зсередини. У нашій групі було кілька студентів зі Сходу – Курдистану й Палестини, тож я ставила їм безліч питань, поки ми пили каву на перервах. Там є історії, які вони розказували мені».
«Цей текст зрештою вийшов про маленьку дівчинку, яка втратила дім, опинилася в чужій країні, зіткнулася з ворожістю і знайшла любов, – ділиться письменниця. – Казка може здаватися трохи різдвяною, бо ж там є гірлянди й історія відомої родини біженців – Мар’ям, Йосипа й немовлятка Іси, що тікають до Єгипту від царя-терориста. Але я не хотіла, щоби вона вийшла під Різдво. Тоді всі люди хочуть бути хорошими й добрими. Але «чари» свят розвіюються дуже швидко, фобії зростають, ненависть також».
Джерело: БараБука.
