Смачна різдвяна радість
Христина Содомора
Різдвяна історія для справжніх чоловіків – так можна було б охарактеризувати це казкове оповідання (чомусь означене видавництвом як «повість»). По-перше, текст Сашка Дерманського стриманий, без зосередження на побутових деталях та «душевних» описах, які могли б відвертати від головного; по-друге, серед усіх героїв переважають персонажі чоловічої статі. Та й ілюстрації Ростислава Попського також не вирізняються наївною милістю та гламурністю. Вони канонічно строгі, стильні й характерно серйозні. До речі, родзинкою роботи художника є вгадувані об’єкти Львова. На одній ілюстрації, наприклад, зображено Чорну кам’яницю з площі Ринок, колишню кам’яницю Ганлівську, частину кам’яниці Убальдіні та палац Корнякта, на іншій – шпиль Латинського кафедрального собору.
Сюжет книжки побудований навколо появи чарівного фургончика загадкової тітоньки. Щороку на Різдво вона з’являється в місті, приносячи мешканцям святковий настрій та радість. Проте цьогоріч події загрожує інша, сумна: Мряка за допомогою Крука планує знищити всі «джерела» втіхи містян. Дідусь головного героя, Тишка, раптово занедужує, тож усі гроші, тяжко заощаджені хлопчиком на смаколики, йдуть на ліки, а не на очікувані впродовж року солодощі. Та й усе місто сповнюється дивними невеселими подіями.
Тітонька Мальва пропонує Тишкові підробіток. І це стає вирішальним для порятунку мешканців міста. Під час одного з кур’єрських доручень хлопчик підслуховує змову Мряки та Крука. Тепер події починають бурхливо розвиватися. Кульмінація – нетривалий і дещо комічний двобій добра зі злом (хоча в інших творах Дерманського все зазвичай відбувається значно смішніше, за що його й люблять читачі). Певна: не зіпсую вам утіхи від читання, якщо попереджу про перемогу добра.
«Казки і солодощі викликають найбільше радості в людей… Якщо людину позбавити радості, їй нίчого робити на цьому світі».
Фінал несподівано короткий: «Дідусь і Тишко просто собі стояли, тримаючись за руки. Вони відчували тепло один одного. І це було дивовижне відчуття». Історія завершується доволі сухо й лаконічно, емоційно непереконливо. Оскільки казка розрахована на маленьких читачів, можна було ґрунтовніше підійти до висновків, завершальних акордів перемоги добра. Зрештою, показати бодай якісь емоції Тишка, який, постійно ризикуючи й боячись, витримав карколомні пригоди.
Герої книжки однозначно поділяються на добрих і поганих. Власне, для молодшого шкільного віку було б і зарано в тексті такого обсягу ускладнювати характери персонажів. У кожного тут своя місія та робота, що автор підтверджує іменами (Лялик, Карус, Сяйван, Круасанно).
Певної миті під час читання стає цікаво: автор свідомо населив маленький світ чарівної оповідки переважно чоловіками? Бачимо лише двох жінок, щоправда, першорядних дійових осіб: добру тітоньку Мальву та погану Мряку. І саме між ними як представницями протилежних духовних сил відбувається боротьба.
Окрім захопливого сюжету, Сашко Дерманський не забув і про ряд важливих речей, які завжди доречно пояснювати дітям (зрештою, нагадувати й дорослим). Автор тонко, ненав’язливо торкається складних життєвих питань. Наприклад, як «працюють» щедрість та жертовність: Тишко «звик ділитися», він не жаліє грошей, відкладених на солодощі, а без вагань купує ліки для хворого дідуся. Є і традиційно казкове – боротьба зі злом: зокрема, діти дізнаються, що лиходіїв можна перемогти лише добром та сміхом.
Не боїться автор зачепити й проблему смерті: батьки Тишка працюють янголами на небі. Природним фоном казки є дружба з тваринами: герой зустрічає в парку самотнього собаку, піклується про нього, а пес віддячує хлопчикові. Ну й звісно, дещо особливе дізнаємося про Різдво, без якого не відбулися б усі пригоди. «Різдво!.. Ви чуєте? Лишень від звуків цього чарівного слова у небі починають співати невидимі дзвіночки, і здається, що от-от станеться дещо казкове».
Є кілька зауваг до редакторки видання, яка не вгледіла декількох росіянізмів. Дещо можна було б пробачити, проте іноді хотілося певні фрази замінити на милозвучніші:«не чувся від щастя», «чого доброго», «не зронили ні звуку», «звідки не візьмись», «біг через силу» тощо.
