Стратегія реального часу
Фентезі українською – це вже цікаво. Переважно автори йдуть шляхом наслідування Толкіна, створюючи раси й народи, абсолютне зло й добро, яке його долає. У гіршому випадку пишеться щось метафізичне з глибинним і непомітним підтекстом та карколомними сюжетними ходами.
Книга Віктора Фурса демонструє зовсім інший підхід до дитячого фентезі, який пропонує граничне спрощення сюжету, створення лінійної оповіді, яка найбільше скидається на комп’ютерну гру – RPG-стратегію.
Читайте також: Будні першокурсниці у світі фентезіГероями повісті є маленькі чоловічки-жолудентята, які у грозу родяться на прадавньому магічному дубі. Саме звідси починається перший рівень гри – дуб, галявина, а довкола темінь, яка розвіюється там, куди йдуть головні герої – хто грав хоч раз у WarCraft – зрозуміє, як воно. Героїв небагато, вони різні за характерами й зовнішнім виглядом, їх легко запам’ятати й упізнати. Другий рівень – вихід до хатинки Сивого Вира, апґрейд фічів (отримання зброї та нові навики). Третій – напад на хатинку… На кожному рівні додаються нові відомості про світобудову та міфологію книжки, тому сюжет обростає новими фактами поступово і ненав’язливо. Плюс герої отримують нові вміння та фічі. Хтось вчиться стріляти з лука, хтось – порядкувати коло катапульти. Заключна місія першої частини стратегії – порятунок Дуба, з якого народжуються жолудеві чоловічки. Вона складна, але вправний гравець уже має потрібні навички і може її подолати.
Книга Віктора Фурса демонструє зовсім інший підхід до дитячого фентезі, який пропонує граничне спрощення сюжету, створення лінійної оповіді, яка найбільше скидається на комп’ютерну гру – RPG-стратегію.
Таким проміжним фіналом книжка й закінчується, змушуючи чекати на продовження, яке… хтозна чи й буде. Печальна доля видавництва «Факт» відома всім. Лишається сподіватися, що принаймні книжки, які встигли вийти друком, не кануть в Лету разом із ним.
Засмучують у книжці лише ілюстрації. Виконані у стилі комп’ютерної графіки, вони просто губляться при чорно-білому (точніше коричнево-білому) друці. А жаль, бо на кольоровій обкладинці вони виглядають незле. Ну і звичка писати імена героїв ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ. З одного боку допомагає не заплутатися, з іншого – напружує.
Читайте також: Загублене етно-фолькове фентезіЗагалом, книжка прекрасно ілюструє те, що може зробити в жанрі фентезі український автор, який не хапає зірок з неба, а просто прагне створити цікавий читабельний продукт. І хоч тут нема «козаків-характерників», про яких дехто любить згадувати, український колорит все ж відчувається. Ця книжка в міру українська і водночас придатна для прочитання за межами нашого культурного простору.
