Твій дім завжди чекатиме
У цій книжці живе Світло, що перемагає темряву. Воно проблискує крізь ілюстрації, персонажів, мову. Маленький хлопчик розповідає свою історію, яка відгукується тисячам українців сьогодні. Історію про рідний дім, щасливу сім’ю, мирне дитинство і про те, як це все раптово й хижо знищила війна. Разом із батьками й песиком Телесиком хлопчик змушений рятуватися й шукати нову домівку. Його маршрут до болю знайомий: притулок – вокзал – прихисток у родичів – кордон – прощання – невідомість…
«Пам’ятай, кого ти любив у своєму домі.
Пам’ятай, хто любив там тебе.
Ця любов буде тобі за вогнище.
Зовсім, як те, яке ми розпалювали у коминку на Різдво.
Воно розсіюватиме морок навколо тебе»
Дитині складно зрозуміти всі життєві обставини й іще складніше переживати втрати. «Тепер ми бездомні?» – запитує хлопчик перед розставанням із батьком. На такі болючі слова тато знаходить відповідь, що стає кульмінацією сюжету й основним меседжем водночас. Батько разом із сином згадує спільні забавки і сімейні секретики. Колискова мами, поцуплені Телесиком шкарпетки, паросток лимона в горщику, малюнок на стіні в дитячій та інші моменти їхнього життя. Батько запевняє малого, що ці спогади стануть стінами, знання і вміння – надійним дахом, а любов – вогнищем, що завжди зігріватиме. І наостанок додає: «Дім у твоєму серці завжди підказуватиме шлях. Він вестиме тебе саме туди, де ти маєш бути». Проста татова філософія допомагає хлопчику відчути орієнтири на майбутнє. А можливо, не лише йому одному. Можливо, саме цих нагадувань бракує читачам, які також втратили Дім.
Попри невелику кількість тексту, книжка-картинка «Дім» має значний потенціал, що загалом властиво цьому жанру. Отак, кожен розгорт виглядає як окремий розділ. Його можна читати, роздивлятися, обговорювати й переповідати, додаючи власні спогади. Ілюстрації художника Олександра Продана не лише впізнавані, а й особливо дбайливі. Навіть на «затемнених» сторінках митець залишає яскраві елементи, як символи надії. Візуально цей ефект спрацьовує, адже привертає увагу читача. Синьо-жовта палітра, зокрема в одязі персонажів, також створює необхідні акценти.
Особливістю видання є те, що книжка не закінчується після останньої сторінки. На звороті розміщений спеціальний Qr-код із літдодатком (за потреби файл можна завантажити). У ньому зібрані короткі тлумачення важливих символів війни, захованих на сторінках. Це створює цікавий інтерактив для читачів – спершу пошуківка, потім словничок, а наостанок – прекрасне завдання, що «офіційно» дозволяє помалювати у книжці. Такий інструмент стане у пригоді дорослим для рефлексій і обговорення «Дому» з дітьми.
Наостанок нагадаю, що наразі кожна дитяча книжка про війну може стати тригером для маленького читача. Щоб уникнути емоційної травматизації чи ретравматизації, дорослим обов’язково потрібно враховувати індивідуальну готовність дитини до такої літератури. Цьому питанню присвячено цикл фахових розмов «Як говорити з дітьми про війну», з яким можна ознайомитися тут.
