Світ світляків

У книжках, особливо в дитячих, обов’язково має бути протистояння. Не тільки тому, що цікавіше буде читати. А й тому, що книжка – хай навіть усі герої, колізії та світи в ній вигадані – все одно відображає життя. Постійне протистояння, без якого не існує жодного вияву світу.

Озираємося навколо. Війна доброго зі злим. Війна правди й кривди. Війна матерії з духом. Війна грошей із волонтерами…

Один бік барикад – це багато-багато менших і більших зусиль людей доброї волі. Ми, хто хоче світу без насилля, хто хоче, щоб діти росли мислячими, щоб літні люди не вмирали в нужденності… ми не обдаровані суттєвими статками. А як би просто було: не шукати з миру по нитці на благодійні проекти, а просто взяти й придбати для всіх українських бібліотек хороші й відповідальні книжки, не покладаючись на «державу», відновити міста й села сходу… Справ багато.

Другий бік барикад – це гігантські вливання у війну й розбрат. Кілька велетенських гаманців чи то божевільних чи то одержимих «людей» постійно ломляться в гармонію й безпеку світу.

Порівнюючи перших із другими, раптом осягаєш, яка сильна ця наша Армія Світла, що на боротьбу з нею треба стільки грошей – на зброю, на розроблення нових страшних хвороб, на приховування найкращих здобутків науки. Нас так багато, малих світляків. Ми тримаємо за руки своїх ще менших і показуємо їм, як треба радіти й любити. До овиду й за овидом. Правда ж?

З любов’ю, Тетяна Щерабаченко