Святковий адвент-календар за мотивами улюблених книжок

Автор: Марія Семенченко

Останні кілька років в Україні набуває популярності традиція адвент-календарів, яка прийшла до нас із Західної Європи. Це спеціальний календар, який показує, скільки днів залишається до Різдва. Він робить очікування свята для дітей, а тому і для батьків, не таким нестерпним, а навпаки – радісним й цікавим.

Сьогодні у світі існують дуже різні адвент-календарі – до Різдва, до Нового року, до Святого Миколая. Тепер можна знайти у продажу календарі, зроблені за принципом адвента, і до дня народження чи мандрівки. Календар можна купити готовий, можна зробити самому. Від найпростішого, коли дитина щодня відкриває віконечко календаря і з’їдає сховану там цукерку, до адвент-календарів, в яких діти знаходять цікаві завдання, тощо. Адент-календарі – це приємно і весело, а ще вони дуже допомагають від вічного «Ну коли вже свяяяятоооо?». Журналістка й книжкова оглядачка Марія Семенченко ділиться своїм досвідом книжкового адвенту разом із донькою Олександрою – для рубрики #Нове_читання.

Перший адвент-календар ми зробили для нашої доньки Олександри торік. На той момент їй було трохи більше трьох років. Ми з чоловіком одразу вирішили, що робитимемо адвент-календар самі – щоб найкраще врахувати можливості й інтереси нашої дитини, тобто, зробити завдання «під неї». Якось одразу народилася ідея робити адвент книжковим, тобто підв’язати всі завдання до сюжетів і героїв улюблених на той момент книжок дитини. Нам самим було цікаво підібрати книжки, вигадати завдання і потім з дитиною їх робити. Та що там – я ледь дочекалася, поки Саня доросте до чогось такого! 🙂 Це справді діє – ти своїми руками розбудовуєш довкола себе святкову атмосферу й настрій.

Насправді варіантів книжкових адвент-календарів – безліч. Його можна зробити як для тих дітей, які дуже люблять читати, так і для тих, хто не дуже любить це діло. Бо тут читання поєднується з цікавими завданнями, є інтрига й очікування свята і подарунків.

Ось кілька ідей книжкових адвент-календарів:

1. Якщо дозволяють фінанси, можна відразу купити 7–10 нових книжок, які дитина щодня знаходитиме або які їй вручатимуть батьки чи опікуни, і які вона щодня з ними читатиме. Як варіант, почати робити книжкові запаси заздалегідь, а не перед самими зимовими святами. Це можуть бути просто класні книжки, підібрані – важливо! – за віком дитини. Це можуть бути і тематичні добірки, пов’язані з захопленням дитини, наприклад, книжки про фей, динозаврів, транспорт, будівництво, тварин, космос тощо. До речі, такі тематичні добірки класно поєднуються з подарунком. Наприклад, книжки про будівництво і конструктор, або набір книжок про динозаврів і відповідні іграшки тощо. У нашому випадку Святий Миколай завжди приносить подарунки на свій розсуд і смак – для дитини це сюрприз. Але якщо в родині є традиція замовляти подарунки на свята, то можна від цього відштовхнутися в підборі книжок для адвенту.

Також це може бути набір саме зимових книжок, спільне читання яких створюватиме особливий настрій. Сьогодні у книгарнях можна знайти вдосталь таких книжок на будь-який вік – як перекладних, так і українських авторів і авторок. Різдвяні, новорічні, до Святого Миколая, просто зимові. До таких книжок дуже легко вигадувати завдання – прикрасити ялинку, вирізати з паперу сніжинки на вікна, спекти печиво, намалювати листівки, зробити гірлянду тощо. Або можна обійтися й без завдань – просто щовечора читати нову зимову книжку й налаштовуватися на свято.

2. Створити адвент, спираючись на улюблені книжки дитини, які вже є вдома і які ви регулярно читаєте. Цей варіант зручний тим, що є час подумати над завданнями, бо сюжет кожної з цих книжок, упевнена, батьки вже знають напам’ять. Саме цей варіант ми обрали для себе. У нас було 19 днів до Святого Миколая, 19 відібраних книжок і 19 тематичних завдань. Але можу сказати, що 19 днів було забагато для трирічної дитини, під кінець вона вже зі значно меншим ентузіазмом робила завдання, хоча так само радісно бігла вранці до конвертів. Але також 19 днів активного адвенту були трохи виснажливими і для нас, батьків, тож цього року ми обмежилися 10 днями.

Адвент-календар – це, передусім, про радість і позитивні емоції. Він може бути будь-яким – усе залежить від фантазії батьків чи опікунів дитини, від рівня їхньої завантаженості роботою й побутом, від того, чи вони мають час і натхнення дуже заморочуватися, чи не мають. Адвент треба робити таким, щоб усім було комфортно, а не через силу. Якщо не відчуваєте в собі ресурсу засиджуватися з дитиною за малюванням листівок бабусям і дідусям, можна просто попити какао і подивіться різдвяний фільм чи мультфільм.

Наші книжки й завдання

Ще раз нагадаю, що це був перший адвент-календар, який ми коли-небудь робили, тож ми були сповнені натхнення й ентузіазму. На момент початку адвент-календаря в нас були готові десь із 5–6 завдань, інші ми вигадували по ходу справи. Напередодні 1 грудня ми з кольорового офісного паперу зробили 19 маленьких конвертиків, пронумерували їх і прикрасили. У конверти вклали листи із завданнями, а також порожні аркуші, які заповнювали пізніми вечорами напередодні. У нас це були листи від Святого Миколая, але кожен може робити їх на свій розсуд – від батьків, від Діда Мороза, ельфів, оленів – кому як хочеться. Також у нас був окремий красивий лист від Святого Миколая – така собі інструкція для нашої Сані, що саме відбувається, яка її роль у цьому дійстві і навіщо взагалі це все треба.

Позаяк у три роки більшість дітей ще не читають, то листи дитині вранці зачитували ми, батьки, але також на кожному листі був нашвидкуруч зроблений кульковою ручкою малюнок книжкових героїв. Їх, на диво, дитина вгадувала миттєво і бігла брати з полиці відповідну книжку. У деякі дні, крім листа із завданням, на Саню чекав маленький тематичний подарунок, схований десь у квартирі. Наприклад маленький м’який Ґруффало або фігурки Петсона і Фіндуса.

Конверти ми повісили гірляндою в іншій кімнаті, так, щоб дитина сама могла щоранку знімати лист. Чому в іншій кімнаті? Бо це хитрий план батьків: заінтригована дитина вранці швиденько зістрибує з ліжка і біжить в іншу кімнату, де її легше зібрати в садок, поки вона була поглинута новим листом і завданням.

Завдання в будні дні ми робили вечорами, лише деякі найпростіші встигали вранці.

Не буду перераховувати всі 19 книжок і завдань до них, але кілька улюблених опишу.

• Платон Воронько «Падав сніг на поріг». Саня робила ілюстрацію до улюбленого вірша – у змішаній техніці 🙂

• Джулія Дональдсон «Халепка зі шкарпетками». У цій книжці-картонці лис по всьому дому шукає свої шкарпетки. Напередодні ми вирізали з кольорового паперу шкарпетки і сховали їх у пральну машинку, духовку, в комод із Саньчиними піжамами, у черевик тощо. У листі Миколай давав дуже прості підказки, де шукати: «там, де ми печемо пироги», «там, де наш брудний одяг стає чистим», «там, де лежить одяг, у якому ти спиш» тощо. Простенький квест викликав у Сані суцільний захват. Потім ми разом мали оздобити ці паперові шкарпетки і зробити з них гірлянду. До слова, вона провисіла в нас усю зиму, весну і літо – дуже полюбилась дитині.

• Джулія Дональдсон «Ґруффало». Тут ми зробили домашній театр тіней із взуттєвої коробки. Це завдання було нашим хітом. Саня кілька днів гралася театром і сама, і з нами. Але це завдання можна зробити під будь-яку іншу просту книжку з простим сюжетом і невеликою кількістю героїв. І чим простіші обриси героїв – тим краще для батьків, як їх вирізатимуть із паперу :).

• Ольга Купріян «Мамонт». Тут, очікувано, завданням було сходити в Національний науково-природничий музей, щоб знайти саме того мамонта, і саме тих метеликів у вітрині. До речі, завдання з відвідуванням цього музею можна підв’язати під багато інших книжок, тут є де розвернутися фантазії. Але треба бути готовим до різного. Отак, шукаючи мамонта, Саня побачила у вітрині інсталяцію, де вовки роздерли оленя. Нічого подібного вона раніше не бачила, звісно ж. Довелося мені, заскоченій зненацька, розпочати розмову про дику природу, хто кого там їсть і навіщо, що стається з тим, кого з’їли, і чи є варіант, що роздертий на шматки олень таки зміг втекти від вовків. На диво, дитина спокійно вислухала всі відповіді і переключилася на щось інше – у музеї завжди є на що переключитися. І не забудьте зайти у просто чудову музейну крамничку, в якій можна купити зуб акули, різне каміння і силіконових равликів.

До речі, в той час у музеї саме проходила виставка ілюстрацій Володимира Штанка до книжок Редьярда Кіплінга про Теґумая і Тафі, ми потрапили і на неї, і на творчу зустріч, на якій художник малював крапочки леопардові. Прийшовши додому, так само вирізали із жовтого паперу леопарда і натикали йому крапочок вушною паличкою. І заодно прочитали одну з книжок про Теґумая і Тафі. Насичений був день.

• Свен Нордквіст «Різдво у Петсона». Випікали печиво. Дуже спокійний і медитативний вечір.

• Олесь Ільченко «Зимова казка» та Оксана Лущевська «Пташина колискова». Почитали про птахів, поговорили про птахів, поговорили про птахів узимку. Зібрали разом годівничку (ми купили готові деталі, які збираються без клею і цвяхів), яку Саня самостійно розфарбувала, повісили в саду. Тепер, узимку, щоранку насипаємо туди суміш зернят для птахів і з вікна спостерігаємо, які горобці нахабні та які чемні синички.

У будні краще планувати якісь простіші завдання, які дитина може зробити сама або з мінімальною допомогою дорослих, а у вихідні можна придумати активності для всієї родини. Сюди підходять прогулянки, відвідування музеїв і виставок тощо або ж якась творчість вдома, що вимагає часу. У нас це був театр тіней. Також є дні, коли дитина або батьки не мають сил, настрою тощо, тоді можна на ходу коригувати завдання, замінивши його на какао й читання книжки або перегляд мультфільмів.

До речі, є чудові мультфільми, створені на основі відомих книжок. Серед них – «Ґруффало» і «Ґруффалятко», «Цурпалко», «Зог», «Неймовірна історія про велет-грушку», «Фантастичний містер Лис» і багато інших. Сімейний перегляд такого мультфільму цілком може бути одним із завдань адвент-календаря.

Плюси, бонуси й переваги книжкових адвентів

Передусім ми робимо книжку важливою частиною святкової атмосфери – і формуємо святкові родинні традиції, в яких фігурує книжка й читання. А ще ми виводимо історію за межі книжки, а це завжди цікаво й розбурхує фантазію.

По-друге, улюблені книжки ваших дітей – чудовий помічник для вигадування завдань. Відкриваєте книжку – й одразу щось спадає на думку. Так можна чудово заміксувати традиційні завдання, які легко підв’язати під ту чи іншу улюблену книжку, – вирізання паперових сніжинок, випікання печива, прикрашання ялинки, – з тими, що безпосередньо пов’язані з сюжетом книжки.

З особистого досвіду: згодом дитина залюбки вносить у своє щоденне життя мотиви з улюблених книжок. Гуляючи в парку чи лісі, збирає родину Цурпалків. Грається не просто в лікарку, а в Златку, яка допомагала Зогові. Чує перед сном якісь звуки з вулиці й каже, що це «Привид, який не міг заснути». Ліпить ліниві вареники й цитує вірш Анатолія Качана про ці самі вареники.

Мені завжди приємно спостерігати, як література тихо й ненав’язливо входить у наше повсякденне життя – через гру, цитати, образи. Мене тішить, що це відбувається без примусу, тиску, нав’язування. Саме собою й завжди доречно. І книжковий адвент-календар, на мою думку, цілком сприяє цьому процесу теж.

І, по-третє, це просто приємно. От справді, торік я отримала величезне задоволення як від підготовки адвенту, так і від того, як усе відбувалося. У мене навіть промайнула ідея зробити невеличкий книжковий адвент і собі – вибрати приємні мені книжки і, скажімо, приготувати страву, яку готують чи замовляють герої, послухати музику, яку вони слухають, написати комусь листа тощо. Може, колись… 🙂

Не забувати про книжки українських авторів і авторок

Я завжди раджу купувати, брати в бібліотеках, читати перед сном і задіювати в адвентах не лише перекладні книжки, а й обов’язково книжки українських авторів.

Щонайменше, у докарантинний період у завдання можна було включити похід на суботні читання улюбленого письменника, де можна поставити їй чи йому всі запитання. Бо Саня, скажімо, завжди озвучує мені список запитань по книжці (Чому письменниця не пише про тата, а лише про маму? Звідки знає, що хлопчик каже мамі перед сном? Чому ця книжка про крокодила, а не слона? Як цей котик опинився під батареєю?) і безпосередньо до письменника чи письменниці (Чи є в письменників робота, на яку вони щодня ходять, чи вони просто пишуть книжки? А діти є? А дітям своїм читають свої книжки? І що ті кажуть? Навіщо вони взагалі пишуть книжки? Їм їхня мама помагає?А тато? А песик у них є?). До ілюстраторів теж завжди купа питань, особливо якщо ілюстратор трапляється не надто уважний і на малюнках у книжці щось не так, як у тексті.

Так ось, Саня весь час пропонує надсилати ці питання безпосередньо адресатам, що ми нарешті й плануємо зробити найближчим часом. Так само вона часто хоче подякувати кільком авторкам і авторам за чудові книжки, бо було би дуже сумно, якби ці книжки ніколи не написалися і ми би не змогли їх читати перед сном (поки що найчастіше Саня поривається подякувати Олесі Мамчич за книжку «Ким працюватиме Яся»). Тому серед адвент-завдань може бути й лист до автора чи авторки улюбленої книжки.

Власні традиції

Святковий час – ідеальний, щоб засновувати власні родинні традиції і щоб говорити про різні важливі теми, наприклад, благодійність, допомогу іншим тощо. Про те, що ми теж можемо робити щось хороше. Наша традиція поки дуже проста – цього року вже вдруге ми купимо класні дитячі книжки, підпишемо листівку й віднесемо в садочок. Дитина теж залучена до вибору книжок, вона радить ті книжки, які їй самій дуже подобаються. Їй хочеться ділитися улюбленими історіями з іншими. І, як на мене, це прекрасне бажання.

Фото з сімейного архіву Марії Семенченко