«Ну придумай щось, Марку» Саші Войцехівської – реготальна книга про повсякдення невгамовного шестирічки, й чудово потрапляє в обрану вікову категорію.
Деякі герої розповідей Загогульських настільки колоритні, що довго не забуваються. Мій топ –песикиня пані Псю та її компаньйонка ворона Йоганна Вікторівна, кіт Барсик, що намагається навчитися стрибати з парашутом, а ще таргани пана Іваненка, які невтомно співають «Червону руту».
. Галина Ткачук уже не вперше вдається до теми минувщини Києва та Київщини у своїх книжках, і щоразу давно знайомі легенди постають у геть новому світлі, адже письменниця творчо опрацьовує їх із добрим гумором і чималою порцією фантазії та парадоксів.
Цікаво, як воно – бути песиком? Якщо подумати, то якісь звичні та зрозумілі навіть маленьким дітям речі через сприйняття песика виглядатимуть зовсім інакше.
У Соломона є колекція зубів (і несподіваний додаток до неї), а також історія до кожного експоната в колекції. Соломія ж пише книжку під назвою «Зубна інфографіка», де описує власні зубні досвіди та збирає цікаві факти про зуби.
Досвід двох підліткових письменницьких клубів під керівництвом Галини Ткачук вустами їхніх учасників та засновниці.
Розповідаємо про нові «малючкові» видання, готові до того, що малі книгодрузяки будуть їх смикати, кидати і часом навіть надкушувати.
