Леся приміряє на себе слово «сирота», кутається у мамині светри стриманих кольорів, ховається за навушниками і хоче, щоб на неї припинили звертати увагу.
Підліткове фентезі має щонайменше дві важливі місії.
Викладач просить сісти поруч і вислуховує відповідь, поклавши руку на дівоче коліно. Тренер, вирівнюючи поставу, ковзає рукою значно нижче спини. Такі чи подібні ситуації знайомі багатьом жінкам. Не оминає їх увагою і література.
Якщо ще кілька років тому підліткова література здебільшого була перекладною, ситуація поступово змінюється, і на полицях книгарень з’являється все більше книжок українських авторів. І це вже не якісь далекі підлітки, які живуть у Нью-Йорку чи Вроцлаві, це наші рідні, з Києва чи Миколаєва.
До прочитання «Коконів» я навіть не усвідомлювала, як сильно мрію про оповідь, пов’язану з рідним містом. І для мене було важливо, щоб вона розповідала про Київ і про життя в ньому від імені моїх ровесниць, які намагаються знайти своє місце в житті та не загубити себе й одна одну.
Досвід двох підліткових письменницьких клубів під керівництвом Галини Ткачук вустами їхніх учасників та засновниці.
Розповідаємо про нові «малючкові» видання, готові до того, що малі книгодрузяки будуть їх смикати, кидати і часом навіть надкушувати.
