У дитячому садочку непосидюче рудоволосе хлоп’я слоників рахувало. Минули роки, і в початковій школі Петрик чомусь лічив страждання – і нарахував аж 17 штук!
А вам не спадало на думку, як нелегко бути десятирічною/им? Звісно, це ще не пубертат, немає сплеску гормонів, зміни настроїв, прищів і решти капостей, але вже з’являються інші проблеми, як-от перші нерозділені закоханості та кпини однокласників.
І першою моєю думкою після останньої сторінки було: як же хочеться продовження – про другокурсницю, третьокурсницю!
Історія Лілі Маринник могла б бути лише історією кохання без відповіді (ох, як поетично вона страждає!), чи радше історіями різних кохань і закоханостей, якби все це не відбувалося на початку 2000-х у провінційному містечку, де рівень культурного життя вимірюється плейлістом місцевих забігайлівок.
Висновок для читачів. Це страшенно цікава книжка. Наприкінці трохи пробиває на сльозу. Але зовсім скупу.
Досвід двох підліткових письменницьких клубів під керівництвом Галини Ткачук вустами їхніх учасників та засновниці.
Розповідаємо про нові «малючкові» видання, готові до того, що малі книгодрузяки будуть їх смикати, кидати і часом навіть надкушувати.
