Леся приміряє на себе слово «сирота», кутається у мамині светри стриманих кольорів, ховається за навушниками і хоче, щоб на неї припинили звертати увагу.
Деякі герої розповідей Загогульських настільки колоритні, що довго не забуваються. Мій топ –песикиня пані Псю та її компаньйонка ворона Йоганна Вікторівна, кіт Барсик, що намагається навчитися стрибати з парашутом, а ще таргани пана Іваненка, які невтомно співають «Червону руту».
Родина Софії – вимушені переселенці ще тієї, давнішої війни. Із Жовкви вони емігрували до Північної Америки, де пробували вибудувати життя від нуля.
. Галина Ткачук уже не вперше вдається до теми минувщини Києва та Київщини у своїх книжках, і щоразу давно знайомі легенди постають у геть новому світлі, адже письменниця творчо опрацьовує їх із добрим гумором і чималою порцією фантазії та парадоксів.
Чи не всі діти мріють про пригоди на «безлюдному» острові.
Досвід двох підліткових письменницьких клубів під керівництвом Галини Ткачук вустами їхніх учасників та засновниці.
Розповідаємо про нові «малючкові» видання, готові до того, що малі книгодрузяки будуть їх смикати, кидати і часом навіть надкушувати.
