Від появи першої дитячої повісті Антона Санченка можна було сподіватися чогось нового й цікавого, особливо тому, що мариністів у сучукрліті не так і багато.
Дівчина зустрічає хлопця, одержимого злим поганським богом та здатного керувати грозами й маніпулювати почуттями… Так починається роман Дари Корній «Гонихмарник».
Це зовсім не книжки про малих Тарасика й Лесю, що могли б прокласти місточки між мною й цими дітьми, зачудувати країною, з любов’ю до якої вони зростали, зацікавити винятковою долею й неповторною творчістю.
Усе почалося зі зниклого горщика. Не квіткового, а простісінького дитячого горщика, на якому зазвичай «засідають» вихованці дитячих садків. Виявилося, що горщик викрадено, і смілива дівчинка Юля вирішила: хай там що, та вона його знайде!
Це невелика тоненька книжечка, рожево-фіолетова, на палітурці намальовано дивного звіра – мама каже, що це бабуїн. Але я знаю, що насправді це – бабіюн.
Досвід двох підліткових письменницьких клубів під керівництвом Галини Ткачук вустами їхніх учасників та засновниці.
Розповідаємо про нові «малючкові» видання, готові до того, що малі книгодрузяки будуть їх смикати, кидати і часом навіть надкушувати.
