Малолітки Спірідончевої – цілковито самотні: вони конфліктують із учителями, не довіряють батькам, не мають друзів, які б не зрадили при першій нагоді.
Письменник нагадує дітям давню істину (як у Біблії: «Бог не дивиться на обличчя»), що важливий насамперед не вигляд, а чин – усе добро, що може зробити людина для інших.
Кальницький – цікавий та обізнаний автор, що може розповісти такі деталі про київську минувшину, про які не кожен корінний киянин чув. Маленька поправка: розповісти дорослим.
Загалом «Сторожова застава» – один із тих творів, які, на мою думку, варто обов’язково прочитати в дитинстві. А потім – під настрій неодноразово перечитувати й передивлятися малюнки. Категорично раджу!
Це добрі історії без авантюр, небезпечних пригод чи стрімких поворотів сюжету, без моралізування, натомість із легким гумором та елементами чарівної казки.
Досвід двох підліткових письменницьких клубів під керівництвом Галини Ткачук вустами їхніх учасників та засновниці.
Розповідаємо про нові «малючкові» видання, готові до того, що малі книгодрузяки будуть їх смикати, кидати і часом навіть надкушувати.
