Такі, як ми
Ірина Гасан
У серпні лабораторія дитячого читання «БараБука» провела Всеукраїнську літню наукову школу з літературної критики. Публікуємо рецензію Ірини Гасан, учениці Л-10А класу наукового ліцею «Політ» (Полтавська область), – на обговорювану новинку Ольги Войтенко «Незручні. Відчайдушні. Виродки».
Відомо, що підлітковий вік характерний різноманітними викликами. Серед них – пошук молодими людьми свого місця в суспільстві, а також сфери діяльності для максимальної реалізації свого потенціалу. Додатковим фактором, що ускладнює вирішення цих питань, є нестабільність у власних почуттях та емоціях, що стрімко змінюються.
А як воно – бути підлітком із мистецькими здібностями, діагнозом РАС (розлад аутистичного спектру) та намагатися відшукати своє «я» в арттерапевтичній школі маленького приморського містечка? Про це щемко і правдиво пише у книзі «Незручні. Відчайдушні. Виродки» сучасна українська авторка Ольга Войтенко.
«Ми просто талановиті, а це завжди незручно»
Архітектура твору є досить незвичною для підліткової літератури: знайомство з персонажами повісті, як і повний виклад сюжету, оформлено у 13 фрагментів особистих щоденників учнів і викладачів. Це дозволяє читачу поринути у внутрішній світ кожного з них та максимально прожити почуття героїв. Емоційна складова персонажів відіграє велику роль у настрої сюжету, адже це є великою частиною життя як звичайних підлітків, так і підлітків з РАС, у яких реакції на дійсність є набагато яскравішими і відчутнішими.
У повісті приділено багато уваги переживанням, що пов’язані з першим та часто нерозділеним коханням, а також дружнім стосункам та конфліктам у них. Це, на мою думку, важливо для підліткової літератури: проживаючи цей досвід разом із персонажами, молоді люди розвивають свій емоційний інтелект та здобувають емоційний досвід, який можуть переносити на спілкування в реальному житті.
Сюжет повісті насичений подіями, кожна з яких підіймає багато проблем як суто підліткових, так і з «дорослого» світу, зокрема розбіжності поглядів на майбутнє між батьками і дітьми, проблеми в комунікації з однолітками, а також неприйняття спільноти ЛГБТ, домашнє насилля та спроби самогубства. Попри важливість усіх згаданих тем, більшість із цих життєвих ситуацій підлітків, я вважаю, не розкриті повністю, а це могло б бути важливим і допоміжним для читачів, що мають схожі проблеми в реальному житті.
Окрім вирішення особистих переживань, перед учнями арттерапевтичної школи постає надзвичайна задача – врятувати свій навчальний заклад від можливого закриття через суспільне неприйняття їхніх особливостей. Для головних героїв це місце є чи не єдиним безпечним, комфортним і затишним місцем, де їх повністю приймають такими, якими вони є. Тому перед обличчям загрози та з дозволу директора учні беруться за пензлі, які є їхньою «зброєю». Червоною ниткою через увесь твір проходить алюзія на Розстріляне Відродження: «Вони не могли і не хотіли припиняти – у тому і був сенс. Вони хотіли говорити про дуже складні речі, донести їх, хотіли щонайменше відстояти себе, свою мову і свої ідеали… І не збиралися від них відмовлятися навіть таким коштом. Вони мусили поборотися за правду, мусили її відкрити. І, за можливості, донести її іншим через своє мистецтво…».
Доволі неочікуваним є кінець повісті навіть не через її трагічність, а через різку зміну фокусу уваги на іншого персонажа, який протягом сюжету був більш другорядним. Коли прив’язуєшся до почуттів і переживань якихось персонажів на початку книжки, виникає бажання «дійти» з ними до кінця, прожити їхні історії, а не занурюватися у сплеск ще одного, більш безнадійного стану.
Дякую пані Ользі за дуже насичений і потужний літературний твір, що порушує безліч актуальних питань, та за можливість краще пізнати себе, занурюючись у проблеми однолітків із повісті. Також приємними моментами для мене були згадки про Северуса Снейпа з усім відомого «Гаррі Поттера» та порівняння школи з «Домом дивних дітей».
Окремо хочеться подякувати ілюстраторові Андрію Андрішаку за дуже якісне, атмосферне, близьке до настрою і сюжету мистецьке доповнення повісті. Зафіксовані в зображеннях моменти дають можливість ще глибше зануритись і прожити сюжетні повороти твору.
