Топові дебюти
Автор: БараБука
Щороку чимало авторок і авторів уперше випускають у світ свої книжки для дітей і підлітків. Дебютні тексти бувають різними – несміливі чи зухвалі, більш чи менш влучні, захопливі чи нудні, інколи чудово написані, а інколи такі, що після читання хочеться підказати авторам контакти фахових редакторів. Втім, часом трапляються такі дебюти, що редакція БараБуки каже: “Ого! Варто звернути увагу на цю людину, схоже, ми ще не раз почуємо це імʼя в літературних анонсах”.
Коли перша книжка письменника чи письменниці має гарні сюжет і мову, не має хиб у редагуванні, влучає в означену цільову аудиторію темою та засобами виразності, вона може позмагатися за відзнаку «Дебют року в прозі» Топу БараБуки. Ця відзнака покликана заохотити початківців та привернути увагу читачів до книжок незнайомих їм досі авторів. Напередодні нового Топу ми розпитали відзначених нами дебютантів, як відзнака «Топ Барабуки», яку отримала їхня перша книга для дітей чи підлітків, вплинула на подальшу творчість.
«Дебют року в прозі» 2015 року за повість «Старий будинок» (видавництво «Фонтан казок»)
Я б радше говорила про значний вплив відзнаки на моє ставлення до власної творчості і розуміння літературного процесу.
Мої відчуття, коли Барабука оголосила результати, можна порівняти з гордістю, захватом, щастям мами, коли дитина робить свої перші власні досягнення. Це був момент, коли я остаточно зрозуміла, що все, це більше не мій рукопис, а книга, яка пішла жити власним життям. Я ж можу пірнати в іншу історію.
«Дебют року в прозі» 2016 року за повість «Місто тіней» (видавництво «Фонтан казок»)
Маю сказати, що відзнака мене окрилила. Я її отримала в такий бентежний для себе час – перша книжка, сумніви у собі, у тому, чи добре я пишу, чи це справді вартісне. Тож, коли я отримала відзнаку, то була надзвичайно вдячна за те, що мої зусилля помітили і оцінили. Але не тільки, адже зазнайомившись із Барабуками – я знайшла нових прекрасних друзів, підтримуюче оточення, яке надихає.
«Дебют року в прозі» 2017 року за повість «Старшокласниця. Першокурсниця» (ВСЛ)
Є різниця між визнанням з боку читачів і визнанням із боку критиків, літературознавців, тих, хто читає книжки професійно, може розкласти по поличках їхні переваги й недоліки. Мабуть, важливіше визнання, що книжка цікава, з боку читачів, але відзнаки, рецензії допомагають краще оцінити себе як автора. Відзнака Барабуки у 2017 році допомогла мені це зробити – оцінити себе як авторку, повірити в те, що можу писати наступні книжки і вони можуть бути якісними.
«Дебют року в прозі» 2018 року за роман «Варта у Грі» («АССА»)
На початку письменницького шляху, коли все ще здається новим і захопливим, іноді дуже потрібно, аби тобі сказали: так, це хороша історія. Перше «так» – від видавництва, яке взяло її, потім – від читачів, які питають «коли продовження». Відзнака від БараБуки стала одним із найбільш мотивуючих і теплих моментів, вона знайшла мене на хвилі ентузіазму й допомогла цій хвилі тривати. До того ж, це гарний маркер для міжнародної співпраці. Іноземний видавець здебільшого не має нагоди почитати текст мовою оригіналу, але може звернути увагу на відзнаки.
«Дебют року в прозі» 2019 року за книгу «Коли я була лисицею», іл. Марія Фоя («Віват»)
Раніше я ніколи не ставилася серйозно до будь-яких відзнак та нагород, ніколи їх не хотіла. Але коли отримала свою першу відзнаку від «Барабуки», за якою послідували і інші, зрозуміла, що відзнаки – важливі для автора. Це надає впевненості в собі і своїх творах. Адже видати перший рукопис – найважче. Автор стикається з відмовою видавництв і може легко зневіритися. Тому відзнака від «Барабуки» дала мені зрозуміти, що мій твір справді вартий бути надрукованим і прочитаним.
«Дебют року в прозі» 2020 року за книгу «Непосидючка, який любив бігати»,
ілюстрації Ольги Дегтярьової (Yakaboo Publishing)
Відзнаки, особливо такі фахові, як від Барабуки, додають автору впевненості. Бо автори часто не розуміють, чи взагалі треба це комусь – оця їхня книга. Тому відзнака завжди підіймає настрій автора. Але ж справжню творчість не спинити. І є відзнаки чи їх нема, автор все одно пише.
На мою творчість впливає моє навчання на літературному курсі та постійна робота над рукописами. А відзнаки – це дуже приємно, але вони не мають впливу саме на творчість. Бо творчість – це постійний процес.
Ірина Озимок,
«Дебют року в прозі» 2021 року за видання «У міста є Я»
(ілюстрації: Анна Іваненко, студія сері/граф; «Книголав»)
Відзнака стала ще одним доказом, що ця ідея книги не була просто надумана мною, а насправді потрібна і корисна. І додала мені якоїсь впевненості, а людям, мабуть, довіри.
Але найцінніше, що вона підштовхнула мене вийти за межі книжки. Вона переросла у чудові проєкти: шкільний факультатив, який добровільно впроваджують в десятках шкіл в різних містах, в Урбанрух «У міста є я» – неймовірну підліткову програму. А ще книга звучить голосом Наталі Жижченко (ONUKA), готується шрифтом Брайля, перекладена на шведську та казахську, і в роботі болгарська та албанська. Доповнене видання містить розділ про війну та має покликання на інстаграм профілю адопції тварин.
«Дебют року в прозі» 2023 року за повість «Кеди в небі» (Видавництво Старого Лева)
Коли робиш перші самостійні кроки у дитліт чи, вужче, підліткову літературу, вже не в рамках збірки текстів багатьох авторів, як було це в мене раніше, а із сольною книжкою, то дуже важливо, щоб хтось, чиїй фаховій і неупередженій думці ти довіряєш, чесно сказав, ідеш ти правильним шляхом чи тебе трохи знесло з дороги) Власне, «Дебют року» від «Топ Барабуки» для мене і став таким орієнтиром та підтвердженням того, що я все роблю якщо й не ідеально, то принаймні у правильному напрямку.
Відгуки читачів – це, безумовно, цінно й важливо, але підтримка професійної спільноти – безцінна. Для мене «Топ Барабуки» завжди був знаком якості в українському дитліті, тож мені ця відзнака додала приблизно +10000 балів до впевненості у своїх письменницьких силах, віри в свій авторський голос і наснаги продовжувати.
Така-от, знаєте, нематеріальна, але надзвичайно значима цінність, яка дає відчуття опори і мотивує далі й далі писати підліткові тексти.
