4+

13 історій про дівчаток і їхній татобус

Анастасія Музиченко

Сашко ДЕРМАНСЬКИЙ. Вікусині історії / Ілюстрації Валентини Богданюк. – Вінниця : ФОП Кузьмін А.В., 2020. – 80 с.
Уподобань: 6

Найулюбленіші історії ті, в яких дитина впізнає себе, з легкістю ідентифікує себе з головним героєм і може відрефлексувати власний досвід. Саме тому дошкільнята часто просять дорослих, аби ті їм розказали історію про них самих. Таким чином батьки несвідомо вдаються до казкотерапії, допомагаючи дитині побороти страхи й стати ближчими одне одному.

От і Вікуся, головна героїня цієї книжки, дуже любить такі історії про себе, свою сестричку Лерку, тата і маму. Дотепні й коротенькі бувальщини дівчинці розповідає тато, адже мама хоч і вміє вигадувати, проте не має достатньо часу, адже навіть удома «вона сидить і перевіряє зошити». Усього в збірці тринадцять смішних історій, які трапилися з Вікусею або її сестричкою Лерою. Схожі історії могли траплятися і з читачами, адже Сашко Дерманський описав цілком реальну родину, слідуючи ідеям Андрія Кузьміна.

«Усе було, як і уявляла собі Вікуся. Дорогою до школи їм стрілося чимало першокласників і першокласниць. Хтось заходив на шкільне подвір’я пішки, хтось виходив з дорогих і не дуже автомобілів, хтось поспішав від автобусної зупинки, але ніхто-ніхто, крім Вікусі, не їхав до школи на такому чудовезному шкільному татобусі!»

Хто в дитинстві не мріяв їздити на татобусі? Та ж усі! А зошити губили? Моря боялися? Із санчат у кучугури пірнали? На дивані стрибали? І напевно хоч раз чули, як у татовому животі прокидається вулкан або справжнісіньке порося! Сашко Дерманський розповів про ці та інші пригоди Вікусі й тата з гумором, зрозумілим і батькам, і малим читакам. Окрім гарного настрою, уважні дорослі зможуть підгледіти ще й дієві способи втихомирити, зацікавити та заспокоїти дитинча так, як це робить тато головної героїні. Зокрема, якщо маля не хоче йти у школу чи садочок, «підвезіть» його на татобусі 😉 Саме так і вчинив Вікусин тато першого вересня, коли донька відмовилась іти у школу пішки.

Ця та наступна історія «Про зошити» присвячена шкільним халепам, також до збірки ввійшли історії про сімейний відпочинок на морі, катання на санчатах, вечірні читання з татом, віру в Миколая і те, чого не видно, стрибунці на дивані, перший Вікусин похід по хліб та вирішення трьох татових проблем.

За допомогою гри слів і смислів Сашко Дерманський майстерно передає комічність ситуацій, у які потрапляють герої. Дивлячись на проблеми під дитячим кутом зору, автор легко позбавляє тата героїні трьох останніх проблем, просто висмикнувши їх:

Сонечко сіяє

Лагідне. Авжеж!

Вже проблем немає

І чуприни – теж!

Попри те, що Вікусині історії побудовані на реальних подіях, читачам варто зважати на те, що це досвід однієї окремої родини, майстерно переказаний письменником із додаванням творчої вигадки та авторського гумору. Тому деякі історії, зокрема восьма історія «Про пустушку» найкраще сприймати і читати з позиції, що всі діти й усі родини– різні, а отже досвід, описаний у книжці, може відрізнятися від точки зору читача та його досвіду. Зрештою, не зважаючи на різні точки зору й досвіди, головний у цій та інших історіях про Вікусю – хороший гумор.

Проілюструвала тексти Сашка Дерманського уже не вперше художниця Валентина Богданюк. Її чорно-білі ілюстрації добре знають усі любителі серій книжок про принцесу Маляку та Вужа Ониська, а відтепер можна роздивитись талант Валентини і в кольорі. У «Вікусиних історіях» ілюстрації не лише доповнюють і зображують описані події, вони є додатковим джерелом гумору і несуть важливе смислове навантаження. А ще серед малюнків художниця заховала пасхалку на іншу книжку Сашка Дерманського, і це не Маляка 😉 Спробуйте знайти!

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар