Цензура в дитячій літературі – це лише батьки

Відомі журналісти й письменники, серед яких Євгенія Чуприна, Андрій Бондар, Тетяна Щербаченко, Юрій Макаров, Юрій Володарський та модератор Ірина Славінська обговорили проблеми заборон у ЗМІ й книжковій індустрії. Більшість учасників дискусії дійшли до висновків: якщо щось забороняти, то Національну комісію з питань моралі або російську пропаганду, пише «Читомо».

Щодо цензури в дитячій літературі висловилася головний редактор «БараБуки» Тетяна Щербаченко:

«Така мертвонароджена структура як нацкоммор, використовує певні кліше, які вже десь колись існували: скажімо, в Америці одна матуся написала листа на сім сторінок, після якого на повному серйозі розглядалася можливість заборони потрапляння у дитячі руки книжки “Людина-невидимка”.

Це ж саме було і з книжкою Джеремі Стронґа “Знамениті сіднички мого братика” — хтось написав листа, після чого комісія намагалася розглянути аморальність цього твору, хоча я підозрюю, що жоден представник цієї структури не читав цю прекрасну, веселу, визнану у світі книжку. На мою думку, ми можемо не боятися таких структур в Україні – боятися слід реакції громадськості. Коли ми питаємо, що цензурувати в дитячій книжці, в нас є кілька варіантів: ми маємо на увазі матюки, табуйовані теми…

У Європі були прецеденти, коли намагалися заборонити книжки, що пропагують традиційні гендерні ролі або описують традиційні шлюби – але я не думаю, що це колись дійде до нашого суспільства. Коли говоримо про старі кліше – такі як матюки – ми маємо на увазі, що діти не знають матюків, хоча діти можуть знати більше матюків, ніж дорослі. Якщо я даватиму своїй дитині книжку, де в контексті мовлення героя вжито матюк, я не буду через це червоніти, якщо вона пройшла у мене випробування на естетику.

Сьогодні з огляду на тенденції до книговидання в Україні, я не думаю, що щось можна буде заборонити, у нас дуже цнотлива дитяча література, і єдине, де можна було б щось підозрювати – це перекладні видання. Показовий приклад того, які можуть бути небезпеки – це книжка Беате Терези Ханіки “Скажи, Червона шапочка”, з якою був пов’язаний великий скандал у сусідній державі. Це підліткова книжка, у якій порушено тему інцесту, і саме серед прогресивних, як я вважала, російських дослідників, була велика сварка стосовно того, чи давати підліткам таку книжку…

Якщо хтось перекладе і видасть в Україні подібну книжку – то моя порада така: цензура в дитячій літературі – це лише батьки, як ви оцінюєте психіку своєї дитини, чи не буде вона травмована. Якщо редакція вирішила видати книжку, то наступний етап контролю – це тільки батьки. Я – проти цензури, але якщо йдеться про ідеологічне її спрямування, то цим має займатися СБУ, а не літературні критики».

Джерело: chytomo.com.