Творча профорієнтація


Як часто можна почути скрушні зітхання дорослих: ці діти нічого не хочуть, ці діти не знають, чого хочуть, ці діти хочуть так багато, що не можуть ні на чому зосередитися… Проблема мотивування малечі у світі, який росте вшир і вгору й множить спокуси в геометричній прогресії, справді велика. Сучасна педагогіка, озираючись на давній, але притлумлений «радянською школою» досвід, радить прислухатися до найменших порухів цікавості дитини, до найдрібніших крихт допитливості – і хапатися за них. Пропонувати, підсувати можливості, дегустувати варіації взаємодій – і може статися звичайне диво: дитина знайде своє покликання. Або визначиться з тим, що їй цікаво саме тут-і-тепер, і необов’язково – назавжди, але неодмінно – для відчутного досвіду.

Діти – фантазери. Хтось – мовчазний вигадник, хтось – багатослівний, інший навіть може пробувати записувати свої вигадки, адже читає книжки й уявляє, що деякі дорослі це роблять. Можна підхопити цей потік і спрямувати його. Наприклад, дати дитині можливість більше дізнатися про фах «людини пишучої». Або відвести свого талановитого вигадника на зустрічі з письменниками. Ось зовсім скоро почнеться Літературна школа для дітей.

Зустрінемося? 😉

З любов’ю, Тетяна Щербаченко

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар



Читайте також: