Уроки відповідальної любові
Діти дуже люблять тварин. І ми, дорослі, маємо навчити їх любити тварин відповідально: не так, як зручно нам, а так, як краще для самих тварин. Влучними помічниками стають у такому разі якісні книжки, які розповідають правду про тварин, що мешкають у неволі. Видання, про яке ви сьогодні дізнаєтеся, подає інформацію дуже оригінальним способом, що зацікавить до активного слухання та співчуття тваринам кожну дитину.
Видавництво «Ранок» вже багато років друкує окремі видання і серії книг із природоохоронної тематики: про тварин, про їхній захист, про те, як дбати про домашніх улюбленців тощо. Зокрема, діти дуже люблять серію «Пан Вовк», «Пан Їжак» та «Пан Дельфін». Ці книжки мають не лише розважальне чи пізнавальне навантаження, а ще й соціальний заклик, екологічні принципи.
Хочу познайомити вас також із новинкою видавництва – «Лев у цирку не сміється (історії хвостатих у неволі, серія «Книжки про важливе»)» Ганни Булгакової. У дуже цікавому дітям (і дорослим!) форматі ви можете прочитати інтерв’ю від імені тварин про різні умови мешкання у закладах, де вони живуть у неволі.
Видання готувалося за сприяння «Українського інституту книги» і складається зі вступу, інтерв’ю тварин та післямови. Кожен розгорт книжки своє чергою представляє одну тварину, з якою спілкується журналістка. На першій сторінці тварини, яких опитують, розповідають репортерці про своє життя в неволі. А на другій — наводять кілька прикладів, у яких умовах їм природно жити насправді та щиро діляться своїми мріями. Мені дуже сподобався формат, коли у цій сторінці виділяють кілька окремих слів, які розставляють потрібні сенсові акценти. Також на другій сторінці для кожної тварини є окремо поданий факт-цікавинка саме про цю тваринку. Зізнаюся, навіть мені, дорослій, було дуже пізнавально. Загалом відповіді тварин вражають і журналістку, і всіх, хто прочитав цей книжковий репортаж.
Часом кажуть, що тваринам самим подобається те, що вони роблять на вимогу людей. Це ніколи не було так. І не буде. Це протиприродно. Повірте, жодна мавпочка не хоче фотографуватися у ваших обіймах, жоден крокодил не хоче жити із перев’язаною щелепою, жодне поні не хоче катати дітей, жоден єнот не хоче чути галас навколо себе, жодна пантера не хоче жити у тісній клітці, жодна свинка у контактному зоопарку не хоче, щоб за нею ганялися діти з метою погладити, штовхнути чи обгаласувати.
Пантера мріє відновити права на територію з два футбольних поля та вполювати на вечерю оленя. Єнот мріє бовтатися у воді річки та створити родину. Свинка хоче просто купатися та відпочивати. Крокодилу потрібно широко відкривати пащу, щоб регулювати температуру свого тіла. Поні хочуть гарцювати на волі та бути у стаді. Мавпенятам потрібна велика мавпяча родина і можливість вільно пересуватися без страху бути покараними за це.
Ця книжка дуже яскрава і містить гарні малюнки, якими вправно прикрасила інтерв’ю тварин Каріна Шуба. Також видання містить поради від організації UAnimals, щоб малеча дізналася, які природні потреби мають тварини та як кожен із нас може посприяти тому, щоб усі вони жили в безпеці. Історії, розказані від імені звірят, зворушать ваших дітей, розбудять критичне мислення, допоможуть почати думати у правильному напрямку і направду добре ставитися до тварин, так як це відповідатиме відчуттям тварин.
Кажуть, що якби люди не відвідували дельфінарії, цирки, зоопарки, зокрема контактні, то ті давно б позакривалися і тварини не мешкали б у неволі. Можливо. Але формування колективної свідомості — нелегкий шлях. Багато поколінь людей не зверталися до теми захисту тварин. І дуже добре, що сучасники активно говорять про непопулярні теми: з екології, захисту тварин і всієї планети, про те, що раніше замовчували. Про це зараз промовляють уголос, впевнено, і про це пишуть книжки. Я вважаю, що саме з дитинства потрібно доносити до малят справжні життєві істини.
А зрозуміло пояснити важкі і великі теми допомагає якісна дитяча література. Можливо, ви вже читали книги, як-от «Пірнути в Київське море» Інни Данилюк, серію книг Євгенії Завалій «Місія “Порятунок”: ведмеді, бджоли, дельфіни», «Врятовані хвостики» Насті Музиченко, «Ярчик і 9 собак» Насті Мельниченко, «Червона книжечка», «Як допомогти їжакові та захистити полярного ведмедя», серію «Історії порятунку» та багато інших. А ще є багато книг, які озвучують теми безпритульних тварин, або тварин, врятованих під час війни з росією. Всі ці книги направлять увагу ваших дітей у потрібний напрямок.
Іноді дорослим важко підібрати влучні слова, щоб пояснити своїй дитині чи дітям у класі суть простих, але вагомих речей у цьому світі. Але як батьки та вчителі ми часом маємо розтлумачувати, чому певні дії щодо тварин є не «милими», а неетичними та навіть небезпечними. Побутують кілька думок, які формують і дорослим, і дітям неправильне, неприродне уявлення про диких тварин, які вже певний час мешкають у неволі, поруч із людьми. Я хочу допомогти вам розвіяти ці міфи, тож міркуймо разом!
Перша думка розповідає, що тварини із зоопарків, цирків, організаторів фотопослуг тощо неспроможні виживати у дикій природі, що вони вже «не дикі», тому загинуть, і що доживання віку поруч з людьми – це їхня єдина доля. Насправді це не так. Вже давно існують спеціальні реабілітаційні центри, які вміють правильно доглядати за тваринами, які опинилися у неволі і яких фахівці(-чині) готують до повернення у дику природу – природне місце мешкання таких тварин.
Друга думка говорить, що у дельфінаріях, приватних зоопарках та всюди, де тварини живуть у неволі, про них добре дбають (гарно годують, не кривдять тощо). Це теж неправда. Є дуже багато умов щодо споживання їжі різними тваринами, сну та інших факторів (сухі-живі рослини та час для їди, фази сну, стрес від контакту із людьми/вогнем/тощо), доглядальники(-ці) не завжди знають про ці умови і дотримуються їх. Не кривдити — це означає не змушувати когось до чогось, тобто, не дресирувати, не надавати послуги людям (як-от катання на поні).
Люди не розуміють мову тварин, і тварини не можуть пояснити свої відчуття зрозумілою нам мовою. Письменники(-ці) та ілюстратори(-ки) за допомоги зоологів(зоологинь), людей, які вивчають тварин, — це ті люди, які вміють підібрати влучні і зрозумілі слова саме для дітей і так оформити тексти, щоб знайомство з важливими темами дітям стало дуже цікавим.
Як на мене, було б дуже круто на рівні держави заборонити цирки, контактні зоопарки, дельфінарії і прописати відповідальність за неприродне поводження із тваринами. Але. Цей шлях дуже довгий, на жаль. І не одразу дієвий… Тому вся надія на кожного з нас: навчімося любити і дбати про тварин правильно, дбаймо про них, діймо задля їхнього захисту, не мовчімо, розрізняймо «реабілітаційний притулок для тварин» і «зоопарк, цирк, дельфінарій», будьмо свідомими громадянами і добрими людьми. Після прочитання книжки «Лев у цирку не сміється» ви можете із дітьми пограти у такі інтервʼю: назвіть себе певною твариною та від її імені відповідайте на запитання репортерів щодо ваших звичок, потреб і бажань. А ще ви можете випустити свій власний репортаж: напишіть та намалюйте з дітьми змістовне і яскраве «видання», як-от газету, плакат, саморобну брошуру тощо про тварин, не згаданих у книжечці «Ранку» (вдома або у класі).
Я зичу всім захопливого читання чудових книг про тварин та продуктивного спілкування із дітками на теми захисту тварин. І хай цей світ стає ще більш безпечним!
