Вчитися читати дорослим
Часто можна почути, як батьки й старші рідні, коли купують книжки своїм меншим чи більшим малюкам, керуються «ностальгійними» мотивами. Вони хочуть читати дитині твори, на яких виростали самі. Цей список класики доволі широкий – від взірцево віршованих форм до пригодницьких повістей. Не дивно: ці «перевірені часом» тексти не тільки викликають позитивні емоції в того, хто їх обирав, а й стабільністю десятиліть ніби гарантують «якість» книжки, її зрозумілість, відданість «традиційним цінностям». Тож і видавці стараються, додаючи нових штрихів товару – ілюстраціями, поліграфічними родзинками чи навіть редагуванням-переписуванням. І це прекрасно. Проте…
Чим відрізняється видання для дитини «вчорашнє» й нинішнє? Насамперед способом промовляння до читача. А нинішній адресат книжки дуже відрізняється навіть від того, хто за кілька років і сам почне обирати читання для власних дітей. Свідомість маленьких читачів, що народилися в енергійному й безкордонному, нефільтрованому шаленстві інформації має важливі особливості. Як зазначають психологи, – навіть мислення у них стрімке.
Часом чути нарікання батьків на сучасну книжку-картинку. Мовляв, купа зображень, мало тексту, за що ми платили? А платили за нову мову, за новий спосіб взаємодії дитини й досвіду. Або, наприклад, велика проза… Кілька десятиліть тому вона справді була велика – томи з сотнями сторінок, кожен розділ тривалістю в кілька днів. Нині діти не готові довго зосереджуватися (для них – топтатися) на одному місці: читати розлогі описи, приміром. Вони мислять швидше, ніж відбувається дія таких аж надто епічних творів. Відповідно, читання викликає в них нудьгу. Не кажучи вже про те, що світ, про який розповідає «класика», теж виявляється фальшиво манірним і неправдивим, без вгадуваних реалій і актуальних проблем.
Латвійська психолог Аеліта Фолкмане стверджує, що сучасні діти не сприймають традиційних навчальних програм і методів викладання, зокрема через те, що ті орієнтовані на особливості сприйняття лівою півкулею мозку. Тоді як у дітей із так званою «новою свідомістю» домінує права або взаємодіють обидві півкулі. Звідси – ігнорування, протест, несприйняття, перемикання дитини на більш «просунуті» інструменти, а отже, панічний страх дорослих перед загрозою переходу на віртуальне життя.
Нашим дітям відкритий нині весь світ, і вони відкриті до всього. Зичу вам не боятися незрозумілих книжок. Вчіться їх читати разом зі своїми дітьми. Вчитися читати ніколи не пізно 😉
З любов’ю, Тетяна Щербаченко
