Наша пісочниця


Ви ж знаєте, що СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО. А потім настав ПРОСТІР.

Зустрічаючись у Києві, Львові, у лісі, в метро, в соцмережах, офісах, на книжкових виставках, ми з колегами – дослідниками, письменниками, художниками, видавцями, журналістами, дітознавцями творили простір дитячої книги своєю присутністю й діяльністю. Писали й видавали книжки, критикували їх, показували й читали їх дітям (своїм і взагалі :)). Кожен сам і всі разом дбали про свою затишну пісочницю – дитяче книговидання. Аж упродовж кількох років виявилося, що пісочниця почала ставати нарешті втішним врожайним полем, і паростків на ньому так багато, що про них дедалі важче поодинці розповідати іншим.

Так народилася ідея створити портал Простір Української Дитячої Книги. Шлях до його створення був тривалим, і врешті в невипадковому місці зустрілися, мабуть, невипадкові люди й невипадково їхні погляди на життя, на дітей, на майбутнє зрезонували.

Олеже, друже! Мої слова можуть виглядати лише приватною подякою за те, що Ти повірив у промовлену мною ідею, насправді ж Твоя підтримка БараБуки – це супер-, мега-, у стомільйонів разів більше… Наш вречевлений у всемережжі Простір шириться, міцніє і готовий виконувати, може, для когось романтичні, але такі важливі ідеї.

І також БараБука дуже тішиться, що ще до свого оприявнення в мережі здобула стільки друзів та партнерів 😉

І, звісно, гайда з нами всі, хто хоче!

З любов’ю, Тетяна Щербаченко

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар