11+

Вибір дорослих – проблеми дітей

Анна Третяк

Валентина ЗАХАБУРА. Ой, Лише, або Як приборкати батьків. – Вінниця: Теза, 2020. – 186 с.
Уподобань: 2

Третя книжка із серії про Ойку і Лишка змусила читачів трохи почекати на себе – першу («Ой, Лише, або З чим їдять вундеркіндів?») видавництво «Електрокнига» надрукувало ще у 2014 році, другу («Ой, Лише, або Як потрапити в халепу?») – у 2015. У 2019 році обидві повісті перевидала «Теза», і от нарешті до них долучилася наступна серія веселих пригод – «Ой, Лише, або Як приборкати батьків». Першу частину трилогії проілюструвала Оля Музиченко, дві наступні – Кирило Гора.

«Поцілувати? Привид п’яного тракториста?! – Настя втрачає свою незворушність. – Навіщо?»

Сюжетно третя повість про Ойку й Лишка продовжує попередні і не сильно вибивається від них за хронологією подій: дія відбувається майже одразу після карколомних пригод Ойки та її однокласниці Насті, описаних у другій частині. Надворі – спекотні канікули. Лишко повернувся з Карпат і разом із Ойкою приїжджає в село до Насті, аби допомогти їй потрапити на танцювальний фестиваль, на який її не відпускає батько. Друзі залучають дорослих та розробляють цілий план із «приборкання» Настиного батька, а в результаті опиняються в «трудовому рабстві» – тобто вчаться полоти картоплю, адже батько відпустить дівчинку лише за умови обробленого городу. Але ж не можуть Ойка й Лишко приїхати в село і не знайти на свої голови чергові пригоди!

Ілюстрація Кирила Гори

Валентина Захабура в серії книжок про Ойку і Лишка дає добру порцію чистого гумору, дещо подібного на гумор Володимира Нестайка. Це приваблює юних читачів, які люблять посміятися з несподіваних і доволі абсурдних складових сюжету, що ними багате письмо цієї авторки. А проте за кумедними ситуаціями в цих історіях є спроба пояснити певні життєві складнощі не з позиції зверхніх дорослих, які діляться мудрістю, а як людина, що також шукає відповіді на питання «Чому все так?». Наприклад, чому літні люди одружуються, і що ж таке любов? Чому не варто сідати в машину до незнайомих і що робити, аби виплутатися з халепи? Чому дорослі раптом розходяться – і що з цим далі робити дітям?

У центрі уваги цієї книжки не так Ойка і Лишко (перепрошую, вже не Лишко, а Грегорі! Ну справді, як можна бути Лишком, коли ти вже підліток?), як Настя та її родина. А в цієї родини, як виявляється, є чимало сюрпризів – наприклад, зведений брат Насті, із яким у неї взаємна… ненависть. Бо так трапляється в житті: дорослі змінюють свою думку, а діти ще довго не можуть це прийняти і пробачити. Можливо, час та допомога друзів допоможуть примирити Настю і Мишка?

До речі, про допомогу бажану й небажану Валентина Захабура (чи то пак Грегорі, що веде оповідь у третій книзі) також дуже доречно розмірковує: «Коли йдеться не про порятунок життя, а про допомогу в якійсь проблемі, коли ви хочете комусь допомогти, бо ніби ж знаєте як, то, бува, виявляється, що цієї допомоги не хочуть. Ані від вас, ані взагалі. І може так трапитися, що на вас за вашу допомогу ще й насваряться й образяться». Отак мимохідь авторка порушує й багато інших тем, які, втім, залишає на периферії, як гачок для тих, хто готовий шукати поза палітурками однієї книжки. Десь згадка про етнічних греків, які досі проживають на території України. Десь – про Махна і характерників. Десь – про сальсу і бачату. Але все це – лише одна чи дві фрази, які можуть повести зацікавлених читачів на подальші дослідження (тим паче, що для цього зараз достатньо ввести кілька слів у пошуковик), а можуть і залишитися в межах загадкових натяків у цій історії, бо ж на розвиток сюжету вони не впливають.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар