Віктор Круглов: «Ми представляємо Україну на світовому рівні»


Керівник однієї з найбільших вітчизняних корпорацій у сфері книговидання Віктор Круглов є справжнім агентом змін та інновацій.

Запорукою успіху він вважає правильну розстановку пріоритетів та врівноважене планування сфер життя. В інтерв’ю для БараБуки пан Віктор розповів про створення заводу з виготовлення екопаперу, відкриття школи «Ранок», діджиталізацію виробництва та роботу корпорації під час локдауну.

Читайте також: Художні твори дають безліч освітніх можливостей

Віктор Круглов, директор корпорації «Ранок»

– «Ранок» відомий передусім як видавництво дитячої та освітньої книги. Але зрозуміло, що це лише вершина айсберга. Розкажіть, що там іще у глибині? Чому Ви вирішили інвестувати в додаткові напрямки, такі як модернізація друкарні, виготовлення екопаперу і навіть у школу?

Якщо немає чогось, що вам потрібно, – зробіть це самі. Видавництво «Ранок» існує вже понад двадцять років. Усе починалося з навчальної літератури, та коли в наших редакторів почали народжувалися діти, ми зрозуміли, що в Україні немає цікавих дитячих книжок. На початку 2000-х в Україні майже не існувало сучасної дитячої літератури. Ми робили книжки для власних дітей. «Ранок» був першим видавництвом, яке почало брати участь у міжнародних книжкових виставках. Ми бачили, що друкують за кордоном, і приходили з ідеями до друкарень, які на той час існували. Усі дивилися на нас великими очима й питали: «Що ви від нас хочете?». Ми хотіли книжки не тільки прямокутної форми, а й із висічкою, з рухомими очима, хутром, із додатковими елементами, електронними модулями, але всі нам відмовляли. Тоді ми вирішили зробити такий невеличкий цех, де могли б експериментувати з книжковими формами. Це був підвал будівлі адміністративного корпусу, а тепер це – велике підприємство, що друкує кілька мільйонів книжок на рік. Дуже приємно, що зараз українські друкарні почали активно впроваджувати інноваційні технології – конкуренція вимагає.

Десять років тому був шалений попит на папір. Щоб надрукувати книжку, ми повинні були купувати папір заздалегідь, майже за півроку. Тоді в нашій команді з’явилася шалена ідея – виробляти папір. Я прочитав, що в Канаді навчилися виготовляли папір із соломи, і це здалося мені чудовою ідеєю, адже в Україні вирощується багато пшениці. Ми запросили канадських технологів, але з соломою не склалося. Мене всі називали божевільним: у нашій країні майже не виробляється целюлоза, це унеможливлює виготовлення паперу у промислових масштабах.

Ми шукали сировину, експериментували з соломою, коноплею, але все було не те. Тоді звернули увагу на вторсировину – макулатуру. Завжди кажу: коли ставиш цілі й не зупиняєшся на шляху до здійснення, усе вдається. Так ми познайомилися з представниками шведської компанії «Tetra Pak», які шукали таких само божевільних, що погодяться поекспериментувати з виготовленням паперу із використаних пакетів з-під соку та молока. Ми зв’язалися з технологами «Tetra Pak», кілька років експериментували – й ось нарешті робимо папір.

«Коли ставиш цілі і не зупиняєшся на шляху до здійснення, все вдається»

Ця технологія унікальна для Європи. Ми – перші в Європі, де реалізована ця технологія. «Tetra Pak» – це незвичайна макулатура, адже кожен пакет із-під молока або соку складається з трьох шарів: поліетилену, алюмінію, картону. Потрібно видобути целюлозу з цієї упаковки, натомість кудись подіти алюміній і поліетилен. Тепер можу похвалитися, що за чотири роки експериментів ми придумали, що робити із залишками поліетилену. Додавання гранул із алюмінію і поліетилену в асфальтове покриття робить його пружним узимку і не дає розповзтися влітку. А вартість таких гранул учетверо дешевша, ніж закордонні альтернативи.

Наш папір «еко» не тільки тому, що він із вторинної сировини, а й тому, що під час його відбілювання ми не використовуємо хлору. Це дуже важливо при виготовленні дитячих книжок і не завдає шкоди екології. Ще один наш експеримент – вологостійкий папір, що виготовляється із вторинної целюлози, екологічно безпечний і повністю розкладається, на відміну від целофану або інших матеріалів.

Вчора отримали зразок паперу, зробленого з використаних грошей. Зараз думаємо, де використати такий папір. Може, читачі підкажуть ідею?

– Як з’явилася ідея створення школи «Ранок»?

«Ранок» – лідер у виданні підручників в Україні. Звичайно, ми завжди були пов’язані з великою кількістю талановитих педагогів, проводимо багато семінарів для освітян. Зі шкільною освітою є проблема в нашій країні та й у всьому світі, адже постає питання: «Чого треба навчати дітей сьогодні?» Ми розуміємо, що ті діти, котрі пішли в перший клас, працюватимуть через п’ятнадцять років (це буде 2035 рік), а їхнє доросле життя припаде на 2050-ті. Тепер усе швидко змінюється, тож яким навичкам їх навчати? Нашій команді захотілося створити таку «школу майбутнього», в яку діти бігтимуть із радістю. Коли батьки наших школярів кажуть, що їхні діти хочуть швидше лягти спати, щоб скоріше настав ранок і вони пішли до школи «Ранок», – це велика мотивація робити так, щоб дітям подобалося навчатися.

Часто буває, що коли діти ходять у садочок, вони мріють про школу, а провчившись два тижні у школі, починають її ненавидіти. Що робити, щоб цього не було? Зараз існує концепція Lifelong learning (навчання впродовж усього життяРед.), тому дуже важливо навчати дітей так, щоб їм подобалося навчатися. Особисто я постійно навчаюся, наша команда постійно навчається, є стільки можливостей удосконалюватися. До цього треба готувати дітей – створити таку базу для них, щоб вони могли стати успішними. Місія школи – навчити дитину бути щасливою, дати їй базові навички, з якими вона стане успішною в майбутньому.

– Багато Ваших ініціатив випливають із потреб бізнесу. Потрібен папір для книжок – запускаєте виробництво паперу із вторинної сировини. Потрібна класна сучасна школа – створюєте новітній освітній заклад, стаєте лідерами зі створення технологічних прогресивних підручників. Відкрийте таємницю: у бік яких потреб ще дивитеся?

Стільки всього цікавого! Один із напрямів – зробити книгу унікальним інноваційним продуктом. Вже в наступному році книжки виходитимуть із якимись електронними «примочками», щоб дітям було цікаво читати, адже сьогодні книжка конкурує за споживача не тільки з телебаченням і театром, але й із «Netflix», «Facebook», «TikTok».

Багато вкладаємо в технології навчання, тому що сучасні діти не такі, як ми. Наприклад, із наступного місяця всі співробітники вивчатимуть нейропсихологію навчання. Ми хочемо, щоб із нашими продуктами технологічно було цікаво й легко навчатися, щоб вони приносили задоволення і дітям, і батькам, і вчителям. Для цього розробляємо адаптивні підручники, які підлаштовуються під рівень знань дитини. Тобто навчання стає ще й персоніфікованим.

Діджиталізуємо нашу роботу. Вона максимально оцифрована: і бізнес-процеси, і, звичайно, видання книжок. Наразі ми розробляємо діджитал-платформу, на якій автор та редактор одночасно працюватимуть над створенням книжки. Щоб автор бачив правки редактора, і можна було в одному файлі працювати, економити час. Облаштували студію для зйомок та аудіозапису, адже розуміємо, що потрібна й аудіокнига, й відео для книжок. Усі наші бізнес-процеси налаштовані так, щоб можна було працювати з будь-якої точки світу. Наші працівники вільно переміщуються світом: наприклад, керівниця відділу онлайн-продажів живе у Швеції, контент-менеджер живе в Польші, перекладачі та редактори живуть в Америці, Канаді, Німеччині. Тому локдаун не приніс нам особливих несподіванок, але, звичайно, вплинув на всі процеси.

– Школа «Ранок» орієнтується на новітні технології і практики навчання, готуючи дітей до життя в сучасному світі. Які, на Вашу думку, 5 головних умінь, що їх школяр має винести зі школи? Як школа «Ранок» розвиває ці навички?

Я б розділив ці вміння й навички на два напрямки: soft skills і hard skills. З одного боку, діти повинні навчатися софт скілам (креативності, тайм-менеджменту, умінню дискутувати), з іншого боку, є не менш важливий напрям, про який почали забувати, – це знання базових предметів. Тепер усі говорять про українську мову та математику (обов’язкові предмети ЗНО), а мені як фізику дуже болить, що стали забувати про дисципліни, без існування яких неможливе існування сучасної людини. Усе, що навколо нас, – це фізика, хімія, біологія.

Сьогодні у світі дуже популярні предмети SТЕМ (S – science, T – technology – Е-engineering – М-mathematics). Але це не той підхід, як у старій школі, коли діти вчили математику чи фізику, але не розуміли, як ці навички використовувати. Ми ж у школі «Ранок» намагаємося робити так, щоб діти це використовували у практичних кейсах. Якщо ми вивчаємо відсотки, то це не просто відсотки. Одночасно ми пояснюємо, що таке складні відсотки, кредити, депозити, чому гроші сьогодні – це більше, ніж гроші завтра. На прикладах пояснюємо, наближаємо до життя. Якщо це геометрія, то не просто розраховуємо площу, а використовуємо практичні кейси. Наприклад: порахувати, скільки грошей треба, щоб обклеїти кімнату шпалерами, вирахувати площу кімнати, визначитися із сумою грошей, знайти спеціалізований сайт і зробити замовлення. Ось такий цілком практичний кейс. Головне – встигнути вчасно скасувати замовлення (сміється).

Ще ми дискутуємо на уроках історії: що було б, якби було так? Про що говорить цей документ? У школі «Ранок» є театральний гурток. Я взагалі вважаю, що театральне мистецтво має бути обов’язковим предметом у школі, адже це вміння і говорити, і виступати на публіці, і бути актором. Нам у житті доводиться грати ролі (батька, матері, дорослого, дитини), тож треба знати, який театр за лаштунками. Також ми створили центр Науки школи Ранок для практичного вивчення науки та технологій, де діти стають винахідниками та науковцями.

У радянській школі вивчали hard skills, тоді як soft skills майже не вивчали. Тепер навпаки є тенденція до soft skills, до гуманітарної сфери. Більшість шкіл – із поглибленим вивченням англійської мови. Це добре, тому що це інструмент. Але можна вивчати англійську мову, а можна – нею користуватися. У школі «Ранок» ми проводимо уроки природознавства у 5–6 класах англійською мовою. Тобто дитина вивчає природознавство, але опосередковано вчить англійську мову. Я вважаю, що вміння говорити англійською на сьогоднішній день – це мінімум, як уміння читати. Або вміння програмувати, писати код – це також дуже важливо для сучасних школярів. Плануємо вводити у програму школи для старших класів уроки блогінгу та відеоблогінгу. Є уроки медіаграмотності та інтернетної безпеки, адже діти повинні розуміти, що, крім користі, в інтернеті є багато небезпек.

Мені дуже подобається команда школи «Ранок». Ми працюємо вже три роки, і нарешті я бачу: на 95% команду сформовано. На початку було складно об’єднати людей цінностями, щоб їм було цікаво працювати, щоб вони були професійно досконалі, хотіли навчатися. І карантин став показовим у цьому плані: виявив, хто є хто, адже більшість шкіл просто видавали учням завдання у вайбері, а в нас проводили повноцінні уроки. Тепер це стає нормою, а тоді учитель фізкультури прийшов і спитав, як він буде проводити уроки? Я відповів: не питання, у нас є спеціальне обладнання. І він перед камерами робив руханки. На початку карантину, в березні, ми вже проводили уроки фізкультури дистанційно. Ми розуміємо, що офлайн – значно краще, але ми намагалися повноцінно, по максимуму, працювати онлайн. Ми розуміли, як складно батькам, котрі працюють. У нас була навіть група подовженого дня онлайн: ми проводили онлайнчитанки, будували халабуди. Тому, якщо навіть знову буде карантин, ми цього не боїмося.

Щодо навичок майбутнього, я зацитую експертів Світового економічного форуму, що запропонували список із 10 умінь для роботи, які знадобляться нам уже завтра:

  • аналітичне мислення та інновації;
  • активне навчання та стратегії навчання;
  • комплексне вирішення проблем;
  • критичне мислення та аналіз;
  • креативність, оригінальність та ініціативність;
  • лідерство та соціальний вплив;
  • використання технологій, моніторинг та контроль;
  • технологічний дизайн та програмування;
  • стійкість, стресостійкість та гнучкість;
  • міркування, вирішення проблем, ідеація.
Церемонія нагородження Топ БараБуки 2017. «Ранок» отримує відзнаку за партнерство року – видання серії «Читальня» спільно з ЛА «БараБука». Фото: Іван Любиш-Кірдей

– На сьогодні «Ранок» є хедлайнером у виданні сучасної української дитячої літератури, й БараБука щаслива робити це разом із вами. Відомо, що українські видавці не надто прагнуть видавати книжки своїх співвітчизників, бо значно вигідніше займатися перевіреною продажами в багатьох країнах перекладною літературою. Утім, Ви йдете на ці ризики. Що це особисто для Вас і для видавництва?

Справді, перекласти книжку з іншої мови на українську значно легше, бо вже готовий макет, дизайн. Це дешевше, ніж робити своє. Коли ми в команді «Ранку» почали відвідувати міжнародні виставки, про Україну мало хто знав. І нам дуже хотілося, щоб наших авторів і художників знали та впізнавали, щоб можна було не тільки купувати, а й продавати права за кордон. Ми хотіли, щоб українських авторів можна було «експортувати», щоб усі знали про Україну. І дуже приємно, що БараБука видала «Сапієнсів» Володимира Арєнєва. У свою чергу «Ранок» провів величезну роботу з промоції разом із Національною дитячою бібліотекою, щоб ця книжка увійшла до переліку престижного щорічного каталогу книжкових рекомендацій «Білі круки 2020». Пишаємося ми й ілюстраторами «Ранку», котрі стають лауреатами міжнародних конкурсів. Отак, ілюстрації до книжки «Риба-місяць і Місяць» нашого художника Олексія Черепанова увійшли в довгий список всесвітньо відомого конкурсу ілюстраторів World Illustration Awards. І це нас дуже тішить: ми представляємо Україну на світовому рівні. Це відчуття не купиш ні за які гроші. Ми й надалі будемо експериментувати, адже дуже хочемо, щоб якнайбільше українських авторів видавалося за кордоном. Для цього потрібна велика робота: щоб знали про авторів, треба вкладатися і видавництву, й авторам (їздити, виступати).

– Ви очолюєте велику корпорацію, стежите за світовими тенденціями в освіті й літературі, та разом із тим знаходите час на спорт і цікаве дозвілля. Назвіть п’ять правил тайм-менеджменту, які допомагають Вам у житті.

Чесно скажу, з тайм-менеджментом у мене дуже складно. Робити все вчасно не завжди виходить. У своєму житті запізнювався і на потяги, і на літаки, і на зустрічі з міністрами. Але я з цим борюся. Запровадив таке правило у видавництві (більше для себе): той, хто запізнюється, сплачує кожному, хто чекає, по 50 гривень. Одного разу запізнився на нараду, де на мене чекали 65 співробітників. Після цього виділив для себе такі правила:

1. Приходити завжди вчасно. Робити важливі речі вчасно. Економить багато часу. І грошей 🙂

2. Розставляти пріоритети. Усі знають про матрицю Ейзенхауера. Я прочитав багато книжок із тайм-менеджменту і трохи її трансформував. Розбиваю день на чотири квадрати-частини. Те, що важливо й терміново (перший квадрат), одразу роблю сам. Кожного дня намагаюся робити щось із того, що важливо, але не терміново (другий квадрат). Третій квадрат намагаюся заповнити особистим розвитком (навчання, стратегічне планування, мрії). Четвертий квадрат залишаю порожнім (це 2–3 години на день): у керівника завжди знайдуться незаплановані справи.

3. Планувати сфери життя врівноважено. Має бути не тільки робота, а й сім’я, спорт, піклування про здоров’я, спілкування, хобі, друзі.

4. Жити за розкладом. Прокидатися й лягати спати в один і той самий час. І навіть коли в тебе вихідні, це не означає, що треба валятися в ліжку до 12 години (хоча іноді дуже хочеться). І відразу виключення: іноді треба порушувати це правило.

5. «Їсти жабу зранку». Зробити якусь справу, яку не хочеться робити, з самого початку. Намагаюся починати свій день саме з такої справи. Але коли ти «з’їдаєш цю жабу», стає легше. Спробуйте! Якщо жаба велика, їжте частинами, але кожного дня.

Підготувала Ольга Сілакова. Фото зі сторінки Віктора Круглова у фейсбуці, Івана Любиша-Кірдея.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар