Вишита книжка віршів для дітей
У видавництві «Фонтан казок» готується до друку нова книжка дитячих віршів Юрія Бедрика. Оригінальне оформлення – з елементами справжньої вишивки – втілила студентка Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ Аліна Віліщук. «Снюсь-нюсь-нюсь» – так зватиметься новинка, доступна читачам уже на початку квітня.
Попередня дитяча книжка цілком «дорослого» поета Юрія Бедрика побачила світ 2010 року у видавництві «Грані-Т». У «Снюсі» порівняно зі старенькою «Тьотею Бегемотею» помітно більше логічних парадоксів та гри з мовою. За словами автора, усі тексти він написав уже після виходу «Тьоті Бегемоті». «А поштовх до появи у кожного вірша був свій. Наприклад, вірш “Ой, біда у Даринки, біда!” виник із цілком реальної ситуації – коли моя донька (нині п’ятикласниця), вступивши до художньої школи й діставши завдання на літо, поїхала відпочивати в село й зателефонувала звідти про таку-ото чудасію (ось тільки верблюд там, у вірші, каюсь, опинився для рими; насправді ліпше за всіх їй позував бізон у зоопарку), – розповів БараБуці Юрій Бедрик. – А, скажімо, вірш про Прудкого Равлика – це своєрідна присвята пані Лесі Ворониній, котра поблагословила колись на вихід у світ мою “Бегемотю” й інші тодішні тексти. Прудкий Равлик – він існує. Це така вельми самобутня ручної роботи іграшка, талісман очолюваного нею видавництва. Колись я познайомився з тим створінням на одному книжковому ярмарку, і якось воно мені мимоволі саме оспівалось. Інші декотрі тексти навіть не знаю, звідки прийшли. Із гри слів абощо…».
Ілюстрації до книжки створила Антоніна Віліщук. За словами Аліни, «Снюсь» – її дипломна робота (з підготовкою, консультаціями неабияк допомогла науковий керівник Аліни Оксана Липка) і перша робота з дитячою книжкою. Родзинка оформлення – техніка ліногравюри з відбитком на тканині та додаванням ручної вишивки гладдю. За словами художниці, такий підхід має зробити книжку «теплою»: «Ілюстрації мають випромінювати позитивну теплу енергетику, котру відчуватимуть люди, а особливо діти».
Усього було вирізано 48 ліногравюр, які було перенесено, не на папір, а на кольорову тканину. Для відбитку художниця використала типографську фарбу, котру змішувала власноруч, щоб утворити бажаний коричневий колір. За основу під ілюстрації взято лляну тканину охристого кольору та чотири додаткові (червона, жовта, зелена, блакитна), які після нанесення відбитку оздоблювалися вишивкою гладдю.
«Я утрималася від оздоблення традиційною орнаментальною вишивкою України, бо переважали персонажі не місцевого походження (носоріг, пантера, антилопа, слон, мурахоїд, крокодил), тому не хотіла, щоб це сприймалося за еклектику. Хоч руки свербіли навишивати нашої рідної орнаментики», – ділиться Аліна Віліщук.
Джерело: БараБука. Ілюстрації надано видавництвом.
