11+

Як розповідати дітям про Радянський Союз

Валентина Вздульська

Петро ЯЦЕНКО. Союз радянських речей / Ілюстрації Насті Омелич. – Київ: Портал, 2020. – 152 с.
Уподобань: 12

Звичайні, повсякденні речі, як відомо, людина наділяє не лише утилітарною цінністю. Предмети здатні створювати психологічно комфортний простір, заспокоювати чи слугувати сентиментальною згадкою… Інакше кажучи – утворювати гармонійний мікрокосм і виступати буфером між чужим і своїм, пом’якшувати відчуття екзистенційної загроженості.

«– Знаєш, чим нас годували в садочку? Вареними курячими шиями! Вони були синюватими, холодними і мали багато дрібних кісточок.
– Тату, мені аж їсти перехотілося.
Але Петро, здається, лише розпалювався і шипів Матвієві на вухо:
– Ще давали манну кашу з грудками. Бе-е! Навіть зараз не можу спокійно це згадувати!
– Ні-ні, тату, вгомонися! Я не хочу цього знати! І як ти взагалі ходив до того жахливого садка? Я б із нього втік, якби мене таким годували!»

Наші речі є своєрідним продовженням і вираженням нас самих. Вони не лише розповідають про обставини, в яких ми живемо. Культура повсякдення, наших звичаїв, ритуалів і предметів, які нас оточують, здатна окреслювати цілі цивілізаційні процеси і навіть передбачати траєкторії суспільного розвитку. Саме тому вивченню культури повсякдення науковці з різних країн світу вже не перше десятиліття приділяють так багато уваги, а письменники вкотре осмислюють її у книжках.

«Союз радянських рече» Петра Яценка – це книжка для середнього шкільного віку, яка, як можна зрозуміти з назви, зосереджується на побутових феноменах радянської України, яскраво й захопливо представляючи їх юним поколінням, які народилися вже в Україні незалежній. За форматом це своєрідний гібрид, що комбінує динамічну художню розповідь із пізнавальними вставками, в яких описано певні радянські артефакти чи побутові практики.

Ілюстрації Насті Омелич

Головні герої – підліток Матвій і його батько Петро – їдуть провідати бабусю в інше місто (до речі, прототипами персонажів стали сам автор і його рідні). Мандрівка, розпочата в інтерсіті, спершу обертається на захопливий сторітелінг Петра, який легко й напрочуд дотепно занурює читача в часи свого дитинства 1980-х років. Перед нами у флері м’якої іронії й дуже симпатичної для читача доброзичливості постає світ радянських дитсадків, шкіл, універсамів, дитячих розваг, поп-культури і радянських «ґаджетів».

У цьому світі мріяли про закордонні льодяники, боялися виховательок-тиранок, користувалися дисковим (до того ж, спареним) телефоном, жили в комунальних квартирах, гралися чебурашками і жахливими пластмасовими солдатиками, носили незручну шкільну форму, ставали піонерами, стояли в чергах, мріяли про відеомагнітофон, їздили на «Запорожцях», запасалися сірниками й марганцівкою, пакували ядерний наплічник і чітко знали, де розташовано вхід до бомбосховища.

Цей світ, іще добре пригадуваний багатьма батьками, дітям уже видається екзотичним настільки, що Матвій готовий звинуватити батька в навішуванні локшини на вуха. Утім, скоро юному героєві стає не до цього – на нього чекає неймовірний квест, винагородою в якому є мрія чи не кожного підлітка.

Влаштовуючи захопливий екскурс у недалеке минуле, Петро Яценко робить дві неймовірні речі. По-перше, він дивовижним чином одночасно змальовує безпросвітність і приреченість тоталітарних суспільств та мікрокосми приватних світів, у яких люди навіть за найнесприятливіших обставин, скоряючись інстинктам й одвічним законам, в’ють «гнізда» захищеності, любові і щастя.

По-друге, письменник обирає дуже правильний тон розповіді, балансуючи, як вправний акробат, на линві непростої теми. Ми не помітимо у книжці ані неприйнятної ностальгії, ані поверхової демонізації радянського повсякдення. Це нехай коротка (своєрідний екскурс), але чесна розповідь про світ, яким він був для пересічної радянської дитини без екстремальних чи межових досвідів.

«Союз радянських речей» – це одна з найцікавіших книжок 2020 року й кросовер, який можна радити практично всім читачам приблизно від 9 років. А найперше її хочеться порекомендувати шкільним викладачам історії та літератури для використання на уроках. Адже відомо: ніщо так не розкриває таємниці тієї чи іншої епохи, як її побут, поданий на таці захопливої розповіді.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар