Закоханий Гусь
Рано чи пізно це мало статися. Славнозвісний фейсбучний Гусь дебютував як персонаж книжки. Це ще питання – для дітей вона, для підлітків, а чи для дорослих, але саме собою це вочевидь подія. Моє серце тішиться, що перша книжка про Гуся є водночас красивою казкою про любов.
Справді, за всіма параметрами «Як Гусь свою любов шукав» – це казка. Навіть починається, як усі казки: «Жив собі на світі один гусь». І мораль традиційна казкова тут також є: «Бо кожен має право на любов. А якщо шукати, то завжди знайдеш». (Як бачите, мову Гуся надійно підшліфували, чим розділили Гуся інтернетного й Гуся книжкового, лише ім’я нагадує про те, що первісно Гусь «розмовляє» не зовсім нормативним варіантом української.)
«Бо всі у світі шукають, кого любити»
«Як Гусь свою любов шукав» – екзистенційна казка, радше для дорослих та підлітків, але за умови активного проговорення – і для дітей, які вже починають цікавитися коханням. За сюжетом Гусь, очевидячки, доходить до певної вікової межі, за якою починається криза – щось не так, звичні речі не радують і не приносять задоволення, у житті явно чогось бракує. Спочатку він вирішує, що бракує мудрості й береться за самоосвіту, відтак піддається спокусам гедонізму, однак проблем це не вирішує. «І зрозумів Гусь, що він у цьому світі сам-один. Нема з ким гусю радість розділити». Книжковий Гусь, як і Гусь фейсбучний, уміє дуже влучно передавати прості життєві речі, спостерігати й передавати важливі істини тим, хто цього найбільше потребує. Це однаково стосується як буденних невдач, так і складних любовних перипетій. Саме тому безліч читачів та читачок (особливо тих, яким за двадцять) упізнає в переживаннях нещасного Гуся себе.
Слід завважити, що любов тут можна сприймати як широке поняття любові до ближніх (ідеться про платонічні взаємини) або ж як кохання, що передбачає різні ступені чуттєвості. «Мораль» тут очевидна й доволі традиційна на вигляд: без любові ніщо матеріальне не тішить. Утім, далі авторка переходить на інший рівень розмови – про різноманіття й те, чи можлива любов лише до собі подібних, а чи її варто шукати скрізь. Висновок: близьку людину можна знайти не лише серед таких, як ти (гусей – європеоїдів, білявих і блакитнооких, українців, підставте своє), а й серед іноземців, інакших на вигляд (у книжці йдеться про лиса чи лисицю, проте тут можна так само підставити свій варіант), навіть іншого роду чи іншої статі (звертаю увагу, що у книжці не уточнюється, ні якої статі головний герой, ні його партнер).
У цьому сенсі Надьожна (вона ж Надія Кушнір) ненав’язливо пропонує різні прочитання, й у випадку з читачами категорії 7+ батьки можуть самі регулювати, чи розкривати весь спектр сенсів, а чи йти винятково за запитаннями, які ставить дитина у процесі спільного читання. «І хоч інколи любов здається надто дивною, чи неправильною, чи не такою, від неї нікуди не втечеш. Адже у любові свої плани», – властиво, ці слова кожен може тлумачити так, як йому ближче. Можна й Шекспіра коментувати, наприклад! Чи «Катерину» Шевченка. Чи й саме життя, що й робить весь час один мудрий закоханий Гусь.
“Глибина” рецензії приблизно дорівнює “глибині” книжки. Який мультикультуралізм?
Який Шекспір? Який екзистенціалізм? Яка, зрештою, лгбт-критика? Як це не згадали про епікурейство для повного комплекту? Це просто книжка з красивими малюночками, невигадливий текст якої писався (швидше за все і таке враження що) під малюночки. А популярність її тримається на популярності пабліку. Привіт, надінтерпретація. Давайте прирівняємо “за усіма параметрами казку” для молодшого шкільного віку до “Гамлета”! І навіть якщо “ті, кому за двадцять” справді знаходять там відлуння власних життєвих дисонансів, такі літературні дифірамби відверто ілюстраторському продукту це зайве.