Життя письменника на тлі доби
Автор: Анна Третяк
Часто буває так, що життя якогось митця не менш цікаве, ніж його творчість. Хтось із майстрів сам береться за перо та лишає по собі мемуари, а комусь щастить отримати власного біографа, і тут уже успіх справи залежить від вправності останнього. З цієї точки зору розвідка Наталі Марченко про Володимира Рутківського є тим випадком, коли зірки стали як належить, і книжка вийшла на диво цілісною та вартісною.
Наталя Марченко поставила перед собою амбітне завдання – «привнести до української біографіки новітні погляди і способи осягнення та відтворення життєпису нашого сучасника», «актуалізувати в науковому дискурсі проблематику «дитячого» в позапедагогічному дискурсі», а також «відтворити наратив його [Володимира Рутківського] буття як постійний комунікативний акт, розгорнутий до безкінечності шляхом текстотворення». Не лякайтеся, цим абзацом наукова лексика вичерпується, і людина, далека від філології, зможе без проблем отримати насолоду від читання. Текст не балансує на межі між науковою та популярною літературою, а гармонійно розвивається одразу в обох цих напрямах.
«Ні, я дорослий і, як кажуть, “цілком сформований” читач! Але найбільше в світі люблю книжки для дітей. Бо мені здається, що в жодній іншій книжці письменник не буває таким близьким до Божого задуму людини й ніколи так щиро не намагається віднайти в собі та світі щось варте уваги… А ще в “дитячих” книжках завжди нагло проступають старанно приховані за безтурботною прозорістю сюжетів та форм справжні риси суспільства й часу, в якому ті книжки творилися, – його істинні, а не задекларовані перед “дорослою” громадою, цінності, мрії та герої…»
Що знайде у книжці читач? Насамперед легкий та цікавий стиль письма.
Володимир Рутківський постає у нарисі як людина із непересічною долею, але також і як явище, нетипове для української літератури для дітей. Читання затягує з перших же сторінок і що далі, то більше. З кожним новим історичним періодом усе більше читачів почнуть знаходити в книжці себе, адже авторка веде оповідь не лише про письменника Рутківського, а й подекуди про себе та загальні процеси, які формували українську дійсність останніх 80-ти років. Таким чином, «Тексти долі» є своєрідною колективною пам’яттю, яка то змальовує загальне тло доби, то фокусується на постаті однієї людини, її внутрішньому світові та взаємодії зі світом зовнішнім. А ще читач відкриє унікальні спогади, адже в розвідці чимало фрагментів приватного листування між письменником та авторкою, які дозволяють відчути присмак живого спілкування з Рутківським.
Що отримає від книжки «професійний» читач, а саме дослідник дитячої літератури? Безумовно, безліч інформації. Наталя Марченко сумлінно поставилася до роботи й з ретельністю досвідченої бібліотекарки зібрала й опрацювала всі можливі джерела, список яких подано в кінці кожного розділу. Окрім цього, привертає увагу ґрунтовний аналіз основних творів Рутківського, його поезії та прози, починаючи від зародження ідеї й аж до читацького сприйняття готового результату. Попри те, що це копітка, до деталі виважена робота, книжка не здається нудним науковим компендіумом чи збірником цитат – навпаки, вона написана живою, багатою мовою, якої не завадило б повчитися молодим дослідникам. Маю зізнатися, що з точки зору «професійного» читача в цьому тексті мені бракувало тільки тематичного та іменного покажчиків, утім, це вже причіпка, викликана тим, що більше вад годі й знайти.