Життєві погляди киці Волошки
Погратися ялинковою прикрасою, спробувати вполювати голуба за вікном, знайти, врешті-решт, затишне місце для сну – життя звичайної хатньої кицьки сповнене турбот, які нам годі й уявити. І лише ретельне спостереження за пухнастою улюбленицею допоможе трохи підняти завісу, яка ховає від нас таємниці котячого світу.
У книжці Дмитра Чередниченка «Чого Волошка запишалася» зібрано дев’ятнадцять невеличких оповідань, у яких із ніжністю описано будні киці Волошки. Це добрі історії без авантюр, небезпечних пригод чи стрімких поворотів сюжету, без моралізування, натомість із легким гумором та елементами чарівної казки. Спокійний, виважений тон оповіді, відсутність складних тем робить цю книгу непоганим виданням для сімейного читання. Окремою перевагою «Волошки» є чудові ілюстрації Наталі Клочкової: на них, неначе жива, постає пухнаста героїня оповіді.
«Тепер я зрозуміла: того так довго за столом і сидять, що стільки зайвого роблять. Це не для мене. Кладіть мені додолу в мисочку, я живенько поїм та буду собі гратися».
Киця Волошка є не лише головною дійовою особою, але й центром, довкола якого розгортаються події. Ця книга є насамперед поєднанням авторових спостережень за життям своєї улюблениці з фантазуванням щодо її внутрішнього світу: що думає киця, коли натрапляє на незнайомі предмети, чому вона сидить коло вхідних дверей, із яким невидимим приятелем гасає вечорами в кімнатах? Намагаючись відтворити котяче бачення світу, зробити його відмінним від людського, автор подарував голос не лише Волошці, але й іншим тваринам і предметам: синичці та собаці, хмаринці й книжкам, ялинці й навіть дзеркальному відображенню киці. Тож дія здебільшого відбувається в діалогах, які знайомлять читача із життєвими уявленнями киці Волошки та її співрозмовників. Варто зауважити, що головна героїня не надто відрізняється від інших представників котячих: любить поїсти, поспати, погратися та не ускладнювати життя зайвими нормами етикету. Водночас ця допитлива киця намагається скрізь устромити свого носика, через що й опиняється у різних несподіваних для себе ситуаціях.
Книга може припасти до душі дітям, які мають хатніх улюбленців, адже їм, певно, кортить знати, чим займаються їхні Мурчики, коли залишаються в порожній квартирі. Барвисті малюнки та нескладні тексти сподобаються діткам дошкільного віку. Також «Волошку» можна рекомендувати учням молодших класів.