Добрі казки чи соціальне фентезі?
Сходження сонця – зовсім не нова історія, це відбувається щодня і без нашої участі. Сонце з’являється незалежно від того, чи спостерігає хтось за ним, чи всім байдуже.
Збірка оповідань «Схід Сонця» запитує: а чи може людина вплинути на нього, а звір, перевертень або ж чародій? Автори показують, що ці впливи взаємопов’язані. Залишилося зрозуміти, хто сильніший, і чи зійде Сонце?..
«Десь там, далеко внизу, в чітких межах доступного їм світу, діловито метушилися люди. Вони несли на собі тягар кожної години, що спливала, кожного дня, що впевнено і невблаганно перетворювався на рік, на сто років… І так далі, до кінця віків. Дракон летів поза часом. Невидимі піщинки миттєвостей, переливаючись оманливим світлом, відскакували від його твердої луски, як сонячні відблиски від водяної поверхні.
Н. Дерманська, “Туди, де мешкають дракони”»
Книга оповідань «Схід Сонця» вийшла друком у київському видавництві «Моторний равлик» 2021 року, у 2022-му була перевидана. Це збірник творів-переможців третього літературного конкурсу фентезі-прози «Аль Мор», автори яких – початківці.
Перше місце отримала робота Василя Духновського «Під Багрезою». Це – твір про мольфара, до того ж досить непересічний. «Під Багрезою» – перш за все містичне фентезі, бо йдеться про взаємодію з потойбіччям, про духів предків та дорогих людей. Однак водночас це фентезі епічне, про битву та перемогу в ній, про те, що варто мати для цієї перемоги.
Твір Геннадія Валькова, що посів на конкурсі друге місце, а також здобув спеціальну відзнаку від веб-журналу «Світ Фентезі», має назву «Про дим, жінок та лисиць». Це – «японська» містично-фентезійна історія, витримана, однак, радше у стилі сучасного аніме, ніж традиційної японської культури, з її жахастиками і кривавими гепі-ендами. В оповіданні «Про дим, жінок та лисиць» збережено дивовижне відчуття краси та гармонії, намагання зрозуміти сенс речей, потоваришувати з невідомим.
Третє місце на конкурсі належить оповіданню Богдани Ковалевич, яке називається «Час, коли злітаються стерв’ятники». Це – класичне міське фентезі. Янг-едалт з віщункою, що бачить пророчі сни, новим главою роду, якому ще слід довести свою спроможність правити владу, і неминучістю долі.
Усі дванадцять оповідань «Сходу Сонця» є фантастичними й оптимальними для прочитання як старшими підлітками, так і дорослими. Кожне з них має окремий сюжет, не пов’язаний із іншими творами збірки. Проте попри тематичну роз’єднаність, під час прочитання виникає відчуття цілісності та емоційної схожості.
Автори розповідають про магічні перевтілення, війни з мертвими, сили природи, знищення драконів, належність до таємних організацій та родові прокляття. «Схід Сонця» часто звертається до анімалістичних мотивів та магії: дракони, ведмеді, лисиці, відьми, знахарки.
Проте попри нібито казкові сюжети, у творах порушують важливі соціальні питання, зокрема сімейного насильства, булінгу людей, які чимось відрізняються від решти, фемінізму, деспотичної необмеженої влади, пияцтва та зрад. У книзі йдеться про подружні стосунки, виховання дітей, міжособистісні відносини у спільноті та поза її межами. У багатьох творах поширеною є тема кохання.
Від деяких оповідань по тілу «пробігали мурахи», інколи після прочитання однієї історії хотілося перевести дух, відрефлексувати її і лише тоді перейти до наступного твору. Коротка форма залишає багато запитань без відповідей. Перегортаючи останню сторінку ледь не кожного оповідання, мучилася запитанням: «І це все?». Недарма редакторка збірки писала, що кожну історію можна було б розвинути у повість або й роман. Це правда.
Збірка «Схід Сонця» є дуже життєствердною: герої долають перешкоди заради рідних або ж іще не знайомих людей, випробовують на міцність себе, зовнішні сили та свої відносини, вони жертвують найдорожчим: дітьми, домом, власним життям, владою, грошима. Ті, хто боровся за справжні цінності: правду, любов, людяність, завжди перемагали. Це ще раз переконує в тому, що Сонце сходитиме щоранку, тому що завжди є ті, кому це потрібно.
