Перший бал для фіалок
Книжка про Поні Фіалку – це «бал» дебютанток, урочистий вихід у світ юних леді, які ще до вчора були просто дівчатками. Це дебют для автора Анастасії Альошичевої, ілюстраторки Олени Бугренкової та головної героїні – Поні Фіалки. І як часто буває на Балу сумлінних дебютанток, результат трошки нерівний, трошки наївний, але дуже зворушливий та дуже-дуже-дуже чепурний.
Нова книжка видавництва «Віват» – для дівчаток. Для тих маленьких модниць, які з пелюшок ходять у рожевому та блискітках, мріючи, як Поні Фіалка, стати моделлю, та яким, як і маленькій конячці з казки, дарують на день народження гребінець для хвоста (себто для косенят), блискучі підкови (черевички на міні-підборах) та темні окулярики для прогулянок сонячними галявинами. Наша маленька Фіалка, напевне, так і залишилася б не дуже вмотивованою до взаємодії, якби не чарівний колодязь.
Був це давній чарівний колодязь, що виконував найпотаємніші бажання усіх поні, які приходили зазирнути в нього на свій другий день народження, коли малі поні стають дорослими. Такий собі приємний ритуал дорослішання, який виявився для легковажної Фіалки іспитом на духовну зрілість. І тут, посеред гламуру й рожевих бантиків, починається казка про доброту.
Річ у тім, що в Пухнастому лісі, де скакали, бігали й літали звичайні веселі, грайливі та безтурботні звірята, жила жаба Квакуша. У неї була велика бібліотека й глибокі знання, але «багато знань – багато печалі», як казав Екклезіаст, а тому Квакуша не любила інших, таких галасливих, таких недалеких звірів. А вони, відповідно, не любили її. Була вона одинока звіроненависниця, але, як тварина інтелектуальна, страждала через це. І ось, у день, коли Фіалка (в роздумах про свої найзаповітніші мрії), наблизилася до чарівного колодязя, вона побачила там, у глибині, нещасну Квакушу. Та теж хотіла від колодязя здійснення її бажання: мати друзів. Проте жаба з необережності впала у глибокий колодязь, звідки ніхто б не зміг її визволити. Ніхто, крім Фіалки, яка використала своє бажання та врятувала Квакушу.
«Дякую тобі, Квакушо, тому що тільки завдяки тобі я зрозуміла, що щастя тих, хто поруч, важливіше за всі сукні світу!»
Наступного дня в Пухнастому лісі відбувався конкурс краси, де найгарніші звірятка брали участь, дефілюючи у прекрасних сукнях та розповідаючи глядачам про свої чесноти. Поні Фіалка та лань Августина набрали однакову кількість голосів. Тому журі не знало, що робити. Аж раптом виявилося, що Квакуша тільки-но прийшла і ще не голосувала. Вдячна жаба віддала свій голос за Фіалку. Тоді-то маленька переможниця й виголосила свою подяку, яка і є сенсом казки: головне – щастя тих, хто поруч, а сукні й особистий успіх – другорядні. А що ж чарівний колодязь? Його чари розвіялися по всьому світі та живуть у душах тих, де є місце любові, дружбі та співчуттю.
Сама історія, на мій погляд, має забагато зайвих деталей і є вузько спрямованою на дівчачу аудиторію. Однак вона є доброю, і доступною дітям мовою пояснює роль головних цінностей людського життя, навіть і вибудовуючись на прикладах певних стереотипів жіночності. Втім, і дівчаткам, які мріють просто бути красивими, і тим, які зорієнтовані «на знання», доведеться вчитися дружити, обираючи між дитячим егоїзмом та усмішкою друга.
Ілюстрації, розташування тексту на сторінці – на достойному рівні, зображені персонажі симпатичні, кольори – гармонійні. Хочеться побажати натхнення Анастасії Альошичевій для написання нових добрих казок для дівчат і, звичайно, для хлопчиків.
