Помідори як призначення
«Одинадцять помідорів і один маленький» – дебют успішної письменниці й перекладачки Євгенії Кузнєцової у жанрі дитячої повісті. Змінивши вікову аудиторію на 9+ (хоча це не точно, оскільки читачі й читачки 30+ впізнають багато знайомих речей), Євгенія лишилася вірною своїй одвічній пристрасті – помідорам.
«– Ну, а це що?
– Це – ґаджет! – сказав вдоволено Олег. – Це те, що нам заборонили!
– Який же це ґаджет, якщо тут ніякого екрана немає? Як у нього тицяти?»
Це повість про літню пригоду, що почалася з катастрофи й продовжилася страшним покаранням – позбавленням ґаджетів до кінця літа. Трійко дітей загралися й зіпсували кілька відер тітчиних помідорів. Здавалося б, що такого? Однак не все так просто, адже: «Окрім духовки, тітка Лола ще любила помідори. Боже, як вона любила помідори! Та вона сина свого не любила так сильно, як помідори! Помідороодержимість тітки Лоли не знала меж. Її спальня виходила на помідорове поле. Власне, весь город біля хати і був помідоровим полем». Забігаючи наперед, зазначимо, що тітка Лола була підприємицею і заробляла на життя фермерством. Вона вирощувала помідори й любила цю справу з дитинства. Властиво, коріння конфлікту, що рухає сюжет, лежить саме в цій давній любові. Точніше в тім, що не всі поділяють пристрасть до помідорів і роботи на землі.
Покарані відсутністю ґаджетів (старенький кнопковий телефон із грою-змійкою, який видали натомість, не рахується), головні герої, двоюрідні сестра і брати – Устина, Іван та Олег – потрапляють у хатинку, в якій у дитинстві гралися мама Олега й батько Устини та Івана. Там вони знаходять старовинний ґаджет і, звісно ж, миттю порушують заборону й умикають його. Це приставка «Dendi» та жовта касета з грою до неї – такими гралося покоління нинішніх 30-літніх. І все було б нормально, якби з приставки не вискочив капосний садовий гном! Який – о жах! – знову взявся нищити тітчині помідори! Гном погрожує знищити все, якщо діти не дограють у гру. Та біда – пароль до гри втрачено! Хто ж розгадає цю загадку і врятує дітей, помідори й решту літа?
Як і в дорослих текстах Євгенії Кузнєцової, в її дитячій книжці багато гумору та іронії, близьких дорослим. Водночас і діти в цій історії стикаються з минулим своїх батьків – саме так, як належить дітям – зі здивуванням і легким знеціненням досвіду попередніх поколінь. Та попри пригоди, є в книжці «Одинадцять помідорів і один маленький» дещо дуже важливе – істинна любов до своєї справи, в якій можна вплив Григорія Сковороди з його сродною працею, і… звісно ж, смак до помідорів, великих і маленьких – усяких!
