Чому важливо читати легенди і казки
Безмежним джерелом натхнення для творчих людей можуть бути легенди про походження та розвиток міст, містечок, сіл. Особливо коли йдеться про таке непересічне місто як Київ. Галина Ткачук уже не вперше вдається до теми минувщини Києва та Київщини у своїх книжках, і щоразу давно знайомі легенди постають у геть новому світлі, адже письменниця творчо опрацьовує їх із добрим гумором і чималою порцією фантазії та парадоксів.
«У Змієві завжди щось виходило з ладу, руйнувалося, само знищувалося чи зникало. Здавалося, без цього місто існувати просто не може»
Чарівна повість «Зврк» починається уривком із підручника «Давня література», який звичайна школярка читає дорогою на урок. Уривок переповідає нам про боротьбу лицаря Кия та дракона Змія, перемогу лицаря та заснування ним міста Києва. Але вже в наступному реченні на читачів чекає несподіванка: виявляється, переможений Змій не розгубився, і заснував своє місто – Зміїв, ще й геть на тому ж місці. Так і живуть паралельно два світи, славний Київ і моторошний Зміїв. Є між ними кілька проходів, про які з плином століть мешканці обох міст майже забули, та все ж часом хтось опиняється у паралельному вимірі – «однак цим людям точно не позаздриш».
А далі ми потрапляємо у життя звичайних підлітків… Змієва. Персонажі прогулюють школу, зазирають у пошуку цікавих книжок і платівок на ринок «Петрівка», їздять на трамваях, мандрують між правим і лівим берегами Дніпра та намагаються (але не надто старанно) не порушувати заборони влади щодо проживання та діяльності різних категорій населення. Щоправда, з часом підлітки починають розуміти, що ці заборони мають на меті стримати їхні перші чари, які саме зараз, у віці 11 років, і починають проявлятися у мешканців Змієва. А далі Ворона, Єва і Свищ несподіваними шляхами та через уривки казок, легенд і випадкових розмов починають пізнавати магію дніпрових вод (від яких суворі приписи влади наказують триматися подалі) та отримують завдання потрапити у верхній світ – Київ.
У «Зврк» поціновувачі творчості Галини Ткачук знайдуть уже відомі образи людей і тварин-обертнів, а також ще одну чарівну білку (але не Рататоск), яка здійснює мандрівку між світами, передаючи повідомлення від одного до іншого. Разом із тим цей текст суттєво відрізняється від «Вечірніх крамниць вулиці Волоської» та «Білки Квасолі і Опівнічного Пожираки» саме тим, що його дія відбувається в паралельному вимірі, що дало змогу авторці на повну відпустити фантазію і зробити абсолютно неповторний, «викривлений» Київ-але-не-Київ. «Зврк» розрахований на трохи старших читачів, ніж попередні «київські» тексти Галини, тож його сюжетно-жанрова композиція є більш складною, але також і більш захопливою. До традиційних для авторки елементів фантастики й детективу додаються нотки антиутопії, а останні сторінки викликають лише одне бажання – дочекатися продовження й дізнатися, чи впоралися підлітки з місією, яка їм випала.
