Квест-екскурсія Києвом
Чи любите ви загадки й таємниці?
Якщо ваша відповідь «так», вам варто зазирнути в книжку Андрія Плесконоса «Даша і таємниця Шоколадного будиночка». Ця історія для дітей молодшого шкільного віку з’явилася у 2021 році у видавництві «Віват», проілюстровала книгу Ксенія Олефіренко.
Беручи до рук це видання, будьте готові отримати… детектив. Так-так. У книжці є загадки, секрети, злочинці та розслідування. Але розслідування замасковане під міський квест, брати участь у яких полюбляє один із головних героїв – Ромчик: «Останнім часом він особливо цікавився квестами – такими іграми, де потрібно шукати різні призи, розв’язуючи дорогою всілякі завдання й головоломки. І хоча це були лише забавки, дорослі грали в них частіше за дітей. Деякі з квестів передбачали, що учасникам доведеться нишпорити закутками міста в пошуках підказок, і Ромчик пишався, що його брали навіть до дорослих команд».
От і ця історія починається з того, що Ромчик, на правах старшого брата залишений наглядати за Дашою, пропонує їй спробувати розв’язати загадки квесту. І ці, на перший погляд, звичайні цікаві завдання на логіку призводять до розкриття неймовірних таємниць.
Хоча книжка й називається «Даша і таємниця Шоколадного будиночка», більшість подій відбувається в Києво-Печерській лаврі. Герої шукають підказки в Музеї мікромініатюр, у лаврських печерах поміж мощами та навіть особисто знайомляться з… лаврським святим!
Та спершу герої навідаються до Національного музею Тараса Шевченка, щоб знайти там перші підказки. А закінчення книжки наповнене справді містичними подіями, в яких не обійдеться без помічників Божої Матері. І крізь усі ці пригоди за друзями слідуватимуть посіпаки найголовнішого злочинця.
Попри цікавий задум, до видання є ряд запитань. Мова книжки не відповідає заявленому віку читачів, написана вона наче трохи для старших. І поведінка головних персонажів теж часом змушує пригадувати, скільки ж їм років. Проте книжка мене зацікавила. Час від часу я занурювалася в Гугл, щоб пошукати картини, описані у книжці, розглянути плани та пошукати підказки у краєвидах. Мені постійно доводилося вмикати уяву та згадувати, що і як розташовано в Лаврі. А багато чого я занотувала собі в пам’яті, щоб у майбутньому навідатися в ті місця і поглянути на них новим поглядом. Адже ця книжка збуджує цікавість та спонукає до того, щоб дізнаватися нове про, здавалося б, давно знайоме. І таким чином реальні історичні місця та визначні особистості стають близькими та насправді цікавими. Не такими, як проста екскурсія музеєм, а живими й наповненими дивовижними таємницями. До них хочеться приглядатися й дізнаватися їхні секрети.
Тож розгортаючи цю книжку, будьте готові до того, що дитина ставитиме вам безліч запитань, а потім змусить поїхати до Національного музею Тараса Шевченка – і довго роздивлятиметься там картини й артефакти, ще й розпитуватиме подробиці життя Тараса Григоровича. А потім потягне до Музею мікромініатюр і навіть змусить спуститися до лаврських печер, відвідати Троїцьку надбрамну церкву і запланує цю прогулянку по Києво-Печерській лаврі на Яблучний Спас.
А чи не в цьому одна з головних задач книжок – зацікавлювати читачів та підштовхувати до пошуку нових загадок та відповідей?
