Не бійтеся «співати»!
«Рака-така, або Риба, яка співає» Яни Сотник – це історія ікринки (а насправді будь-кого: ікринки, тваринки і навіть людинки), яка потрапляє в доросле море. Що на неї там чекає, кого вона зустрічає, про що мріє і чи має шанс здійснити свою мрію?
«“Якщо я щось хочу, то буду просто брати й робити. І так сама дізнаюся, що я можу”. І Риба попливла до обрію ясною доріжкою, купаючись у лагідних променях Сонця. Вона то вистрибувала з води, злітаючи вгору, то робила кола, пританцьовуючи. І все співала свою улюблену пісню: «Лі-булі-булі-булі, рака-така!»
Книжка – для дошкільнят про дитячу мрію, перешкоди на шляху до неї, цілеспрямованість і важливість підтримки оточення. Видавництво маркує книжку як таку, що підходить для дітей від двох років. Та попри це ми б радили читати її у трохи старшому віці, наприклад, від чотирьох, хоча ідеальний варіант для читання таких видань – читання дорослими дітям 😉 Річ у тім, що багато дорослих глибоко в душі досі лишаються тими ікринками, які випливли в море, але їх там зустріли повчаннями, скепсисом щодо їхніх дитячих мрій і висловом: «Слухай, що тобі дорослі кажуть». Саме це і почула Рака-така, коли наважилася заспівати вперше. Попри те, що рибка вже співала, радіючи сонцю, стара черепаха все одно постановила, що це неможливо, бо риби не співають. Засмутившись, рибка почала шукати інші способи проявити щиру радість і прихильність до сонця, але своїми танцями і розмовами тільки дратувала всіх навколо і чула, що риби такого не можуть робити. На щастя, рибка виявилася наполеглива і цілеспрямована, тому на читачів чекає щасливий фінал.
Проте в житті часто вистачає одного скептичного погляду або необережного критичного слова, щоб маленька ікринка, рибка чи дитинка заховала свої мрії глибоко-глибоко в пісок, склала лапки, вимкнула ідейний генератор і жила, як їй скажуть дорослі або ті, хто прагне нею керувати.
Книжка «Рака-така, або Риба, яка співає» змушує поглянути інакше на дитячі витівки, фантазію і мрії. Батькам не варто відкидати часом божевільні дитячі ідеї, не соромити малечу за те, чого вони (дорослі) і уявити не могли, або ж просто не наважувалися.
Окрім рибки, в цій невеличкій мотиваційній казочці важливий образ сонця. Саме його Рака-така побачила вперше, щойно народившись. Воно її зігрівало і надихало, для нього вона співала і танцювала. Сонце в цій історії уособлює батьків (більше навіть матір), заради яких діти, доки в них не сформувалася воля і самоконтроль, прагнуть добре вчитися, тішити їх своїми успіхами тощо. Але щоб успіхи були і дитячі мрії здійснювалися, сонце має світити, гріти й обіймати, а батьки – підтримувати, хвалити і мотивувати до нових досягнень.
Проілюструвала історію про Раку-таку режисерка-мультиплікаторка й художниця Олена Потьомкіна. Художниці вдалося точно передати емоції мешканців ставка, образи вийшли яскраві й неповторні. Кольори гарно передають атмосферу ставка і настрій Раки-таки, від зажурення до радості і щастя, коли рибка нарешті повірила в свої сили.
