11+

Куди ходять королі і космонавти

Віталіна Макарик

Марія АРТЕМЕНКО. Туалетна справа. Цілком таємно / Ілюстрації: Максим ПАЛЕНКО.. – Київ: Мала академія, 2022. – 72 с.
Уподобань: 4

Скільки існує людство, стільки існує і те, що ми зазвичай називаємо туалетом чи вбиральнею – спеціальне місце, де можна дати раду з однією з найбільш базових людських потреб. Тож історія туалетної справи невіддільна від історії як такої. Але чому ми знаємо про неї менше, ніж, скажімо, про історію мистецтва чи воєн? Відповідь проста: про туалети говорити не заведено. А дарма! Адже систематизація знань про туалети і все, що з ними пов’язане, допомагає дізнатися багато цікавого про історію містобудування та архітектурної справи, антропології та навіть екології. І це вже не кажучи про те, що скам’янілі фекалії печерних людей – це безцінне джерело інформації про те, як вони жили і чим харчувалися!

«У туалетах є особлива глибина, даруйте за каламбур. Це такі собі портали в минуле — делікатні, але незамінні. По-перше, ідеться про забезпечення наших природних потреб. Віват, фізіологіє! По-друге, туалети — унікальна побутова спадщина, яка відображає світогляд, звички, традиції людей свого часу. Іноді туалет може розказати про життя предків навіть більше, ніж посуд чи одяг»

Тож письменниця Марія Артеменко береться зняти з туалетної теми покривало сором’язливості й табуйованості – делікатно, але рішуче. А разом із тим навчити дітей говорити на цю тему, підбираючи доречні слова і вирази: погодьтеся, коли замість «какашки» кажеш «екскременти», то це одразу якось відбиває бажання хіхікати й налаштовує на серйозний лад. Тим паче, що й тема для розмов – невичерпна!

Туалетна справа в різні часи і в різних країнах розвивалася неоднаково, тож авторка розповідає про найрізноманітніші варіації у розрізі різних епох і культур. Тут і про вуличні канави-клоаки Давнього Риму, і про туалетні бочки Давнього Китаю, і про королівські вбиральні середньовічних замків. Читаючи книжку, раз по раз натрапляєш на дивовижні факти: наприклад, про хатні туалети у шотландському поселенні Скара-Брей, яком аж 5000 років, або про пристрій, який рятував молодих батьків у Середній Азії, – вбудований у колиску прабатечко сучасних памперсів бешик.

Але не туалетами єдиними: з «Туалетної справи» можна дізнатися і про професії, пов’язані із нею, які в різний час існували в різних країнах світу, варіації туалетного паперу, різноманітні аксесуари та найпоширеніші способи справляння природної потреби. З цією книжкою – тільки тссс! – можна зазирнути в королівські палати і в космічний шатл і зробити дещо непристойне: підглянути, як ходять у туалет королі й космонавти! Ну гаразд, якщо серйозно – підглядати ніхто не буде, а ось дізнатися про технічні рішення, які застосовувалися для різних типів вбиралень, можна. Деякі з цих ідей не прижилися, а деякими користуємося і ми з вами щодня.

Та й це ще не все! Корисні поради, як швидко, зручно й екологічно облаштувати собі виходок у поході, добірка значків і символів, якими позначають вбиральні у різних країнах світу – уся ця інформація не просто осяде в пам’яті читачів, а й буде, за потреби, використана на практиці.

Зрештою, і факти, якими ділиться авторка, мають усі шанси запам’ятатися надовго. А все завдяки викладу – легкому, хоч і серйозному, але з доброю усмішкою і класними дотепними ілюстраціями Максима Паленка. «Туалетна справа» – книжка пізнавальна і базується на доведених фактах. Утім, деякі з них, очевидячки, лишаються дискусійними: у цих моментах авторка додає елегантний дисклеймер «…але це не точно», яким не збиває тон оповіді і заохочує читачів, якщо їм закортить упевнитися у достовірності того чи іншого факту, провести власний фактчекінг.

«Туалетна справа» – це книжка для відкритих та допитливих хлопчиків і дівчаток, а також сором’язливих дядь і тьоть, які давно хотіли про деякі речі знати, але соромилися спитати. Вона весела, цікава, насичена фактажем і зовсім не «пахне» – ну, крім певних моментів, які делікатним натурам можуть здатися трохи огидними. Але їх у книжці ну зовсім небагато!

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар