11+

Сірка і таємниця розритих могил

Віталіна Макарик

Іван АНДРУСЯК. Сірка на порох: історично-пригодницька повість. – Київ: Фонтан казок, 2020. – 136 с., іл.
Уподобань: 1

Звикли до того, що «козацькі» історії написані про і для хлопчиків? «Сірка на порох» суттєво підірве цей стереотип, і не тільки тому, що головна героїня книжки – дівчинка. Нова повість Івана Андрусяка знайомить читачів із дещо незвичним аспектом життя козаків і відкриває секрет, хто і в який спосіб забезпечував боєготовність вільного козацтва.

«Урешті Яшко не витримав і обернувся до Сірки. Вона й далі дивилася в небо.
– Не спиш? – спитав тихенько.
– Не сплю.
– А про що думаєш?
– Про каменюки, – мрійливо мовила дівчинка, не повертаючи голови.»

Замість історій про звитяжні походи, небезпечні виправи й веселе життя на Січі автор пропонує екскурс у «політику» першої половини XVII століття, коли конфлікт «січовиків» та реєстрового козацтва вилився у повстання Павлюка. Сюжет закручується навколо важливої побутової проблеми, не вирішивши якої козаки не могли ефективно воювати. Для того, аби стріляти з гармат і пістолів, їм потрібен був порох. Реєстрові козаки отримували його від польського короля, але в мізерній кількості (щоб не спокушати зайвий раз), вільні – виготовляли самотужки. Важливим складником цього процесу була селітра. А де брали її? Виварювали із землі, взятої з давніх могильників!

Тож якщо за часів Шевченка образ розритої могили міцно асоціювався зі сплюндрованою ворогом землею, то, за версією Андрусяка, розриті могили радше позначали міцний зв’язок між поколіннями, таке собі «благословіння», яке козаки отримали від своїх давніх попередників: саме з них добували селітру.

Біля такої польової лабораторії і зустрічають читачі Сірку. Це дівчинка-сирота, яку взяв на виховання дяк Безсмертний, освічений чоловік із козацьким минулим, який уже давно осів у Березані. Завдяки його розповідям Сірка непогано орієнтується в основах хімії і перипетіях тогочасної політики. А ще вона кмітлива, уважна й достатньо смілива, аби зберігати витримку й холодний розум у складних ситуаціях. Тож коли випадково стала свідком злочину, дівчинка і сама зуміла вижити, і смертельно пораненого козака бодай спробувала врятувати, а головне – почула достатньо, аби розповісти, що небезпечні незнайомці полюють за трьома мішками сірки. А для них це – не стільки бажаний ресурс, скільки важіль впливу на розподіл сил між протилежними таборами козаків.

Дяк Безсмертний береться повідомити своїх колишніх побратимів про потенційну небезпеку, бере з собою в подорож Сірку – і тут-то все й розкручується! Запальна і рішуча, дівчинка втікає з-під опіки дяка, аби допомогти порятуватися. І починаються пригоди – із втечами, переслідуваннями, скраданням по болоту і видовищним двобоєм на шаблях і – трішки – закоханістю. Бо ж яка підліткова історія без бодай дуже легкого й ніжного, але кохання? І звісно, Сірка у всій цій веремії відіграє важливу роль.

Поставивши дівчинку у центр «козацької» історії, Іван Андрусяк не наділив її маскулінними рисами, не зробив із неї «воїна у плахті». Вона – цінна і вдатна до героїчних вчинків завдяки гострому розуму, кмітливості і вмінню швидко й адекватно оцінювати ситуацію. І хоча їй доводиться стикатися із зневажливим ставленням з боку героїв-чоловіків (цілком у дусі того часу!), але, без сумніву, автор на її боці.

«Сірка на порох» – пригодницька повість, яка стоїть на міцних державницьких позиціях. Для любителів екшену в ній, можливо, замало батальних сцен, а для любителів романтики – поцілунків. Проте ті допитливі читачі, які цікавляться історією і «побутовим» минулим, а також намагаються зрозуміти особливості української політики (у найширшому сенсі цього слова), знайдуть у повісті Івана Андрусяка чимало цікавих відповідей на свої запитання.

Print Form
Подiлитись:

Додати коментар